Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

PravOA_1-cut.qxd 20.02.2007 13:40 Page 47скають, аби покупець розорявся й терпів за своєю помилкою величезний збиток. Ценавіть є більш поганим, ніж не вказувати дорогу, оскільки це значить навмисно,свідомо вводити іншого у помилку”. На це Діоген заперечує наступним чином: “Аджепродавець примушував тебе покупати? Він навіть і не умовляв тебе. Він оголосивпро продаж того, що йому було не до вподоби, ти ж придбав те, що тобі було подуші. Якщо ті, хто оголошують про продаж красивої, добре збудованої вілли, не вважаютьсяобманщиками, навіть якщо ця вілла і не красива, і не зведена як слід, тимне менше, можна звинувачувати тих, хто навіть не хвалить дім, який продається. Аджетам, де покупець діяв повною мірою свідомо, чи може мати місце будь-яке звинуваченняпродавця в омані? Якщо не можна відповідати за все, що сказано, чи невважаєш ти, що слід відповідати за те, що не сказано? І що може бути більш безглуздимз боку продавця, ніж описувати всі недоліки тієї речі, котру він збирається продати?Чи можна уявити собі щось більш нерозумне, ніж якби глашатай проголошувавна торгах за наказом домовласника: “продається заражений будинок”?» (Прообов’язки III 13, 54–55).«У нашому цивільному праві встановлено, що при продажі нерухомого майнапродавець мусить оголосити про всі недоліки, які йому стосовно цього майна відомі.За законами XII таблиць достатньо було, аби продавець гарантував правильністьусього того, що він на словах заявляв; якщо б він був спійманий на даванні брехливогопоказання, з нього стягувалося б грошове стягнення у подвійному розмірі.Наші юристи, крім того, запровадили особливе покарання за умовчання. Вони постановили,що будь-який недолік нерухомості, відомий продавцю, дає привід достягнення з нього збитків, якщо тільки це не було точно оговорено ним.Так, коли авгури, які збиралися зайнятися гаданнями на Капітолії, наказалиТиберію Клавдію Центу Молодшому знести будинок, якім він володів на Целієвомупагорбі, оскільки значна висота його будинку заважала гаданням, Клавдійоб’явив про продаж ним цього будинку; придбав його Пухлій Кальпурній Ланарій.Авгури одразу сповістили його про зроблене ними розпорядження. Таким чином,Кальпурній повинен був знести будинок, але разом з тим він узнав, що Клавдій оголосивпро продаж будинку після того, як авгури повеліли йому знести його; тому вінзавдав йому позов, ґрунтуючись на вимозі закону, що все, що пропонується, повиннобути пропоноване добросовісно. Справу було вирішено вироком Марка Катона,батька нашого Катона. Цей суддя виніс такий вирок: “Оскільки продавець знав цюобставину при продажі й не сповістив про неї покупця, останній має право стягнутиз нього належний йому збиток”.Таким чином, він визнав, що добросовісність полягає в тому, щоб покупець бувобізнаний про недолік, який відомий продавцю. Якщо цей вирок справедливий, тоі торговець зерном, і продавець зараженого будинку однаково винні в тому, щоумовчали. Але цивільне право не в змозі охопити усі можливі випадки такого родуумовчання; ті ж, хто в ньому обумовлені, переслідуються за усією строгістю закону.Марк Марій Ґратідіан, наш родич, продав Гаю Сергію Ораті (претору) дім, який вінсам придбав в останнього за декілька років перед тим. На будинку цьому лежалиРОЗДІЛ ПЕРШИЙАрхітектурно-будівна правосвідомість в історії архітектури47