Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

PravOA_2.qxd 20.02.2007 13:45 Page 496ґрунт, на якому будуються складні відносини між замовником, архітекторомпроектувальником,підрядником, інвестором та громадою, яка й є справжнім користувачемархітектурних форм як форм мистецтва.Тепер звернімося до питання взаємодії держави і права, держави і закону.Не секрет, що духовне співіснування людей, племен і націй природно ведеїх до організації життя на основах загального права, загальній владі та загальнійтериторії. Однорідність духовного життя, спільність духовної творчості йспільність духовної культури становлять найглибшу і справжню основу будьякогодержавного єднання. Саме цей зв’язок — найвитонченіший і часом найменшсвідомий і вловимий — діє наймогутніше, найбезумовніше і найсвященнішез’єднання людей у правові і державні спільноти. Держава визначається саметим, що вона є позитивно-правова форма батьківщини, а батьківщина є їїтворчий, духовний зміст (у всякому разі — має бути: як в американців!). Звідси— сутність держави, спосіб її буття, її обґрунтування, мета, засоби і нормальнапобудова.Однак люди усе ще не засвоїли головну аксіому будь-якої політики, відповіднодо якої право і держава створюються для внутрішнього світу і здійснюютьсясаме через правосвідомість. І в науці, і в житті переважно панує формальне розуміннядержави, що псує її справжню природу і розкладає в душах основні началагромадянства. Дотримуючись такого розуміння, люди будують державне життятак, ніби воно зводилося до відомих, механічно здійснюваних зовнішніхучинків, відірваних од внутрішнього світу і духовних коренів людини. Наявністьабо відсутність цих зовнішніх учинків, на їхню думку, мають бути забезпеченібудь-якими засобами і за будь-яку ціну: насильством або страхом, користю абопокаранням, і до цього нібито все і зводиться. Тільки б люди корилися, сплачувалиподатки, не робили злочинів і не вчиняли безладдя: інше неважливо.Отже, держава зазвичай розуміється як лад зовнішнього життя, а не внутрішнього.Особливо це очевидно у спадщині більшовицьких теорій: жахлива книгаЛеніна «Держава і революція», написана в серпні 1917-го, залишила антигуманний,протидержавний слід у суспільній свідомості вітчизняних правознавців.Одного лише розуміння держави як «знаряддя експлуатації пригнобленого класу»11 , зведеного на політичний принцип і орієнтованого на психологію черні і юрби,досить, аби розтрощити створювану століттями теорію держави і права. Популістськігасла: «держава — продукт непримиренності класових протиріч», «держава— організований у панівний клас пролетаріат», «наступає доба відмираннядержави» і т. ін., які майже призвели Росію до краху, на місце складно, але традиційноорганізованої системи управління суспільством навмисно ставили спрощену,грубо-пролетарську систему, в якій, окрім пролетарів, не було місця іншим11 Ленин В. И. Государство и революция: Учение марксизма о государства и задачипролетариата в революции // Ленин В. И. Соч.: В 35 т. — 4-е изд. — М., 1949. — Т. 25. —С. 363–366.ПРАВОВІОСНОВИ АРХІТЕКТУРИ496