Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

PravOA_1-cut.qxd 20.02.2007 13:40 Page 35дати хабара), і тому з доброю посмішкою, то про дотримання технічних вимог говоритьбез будь-якої іронії й вимагає суворого їх виконання. Якщо державні законистворюються для того, аби їх оминати, то закони техніки й — відповідно — законисамої природи створені Богом і вимагають серйозного, уважного до них ставлення.Так, наприклад, у наступному пункті того самого розділу Вітрувій розповідаєпро влаштування сходів.«Сходинки на фасаді треба встановлювати так, аби їхнє число завжди було непарним,тому що оскільки на першу сходинкою сходять з правої ноги, то нею жетреба ступати і на верхню сходинку храму. Висоту ж сходинок треба, вважаю, встановлюватитак, аби вони були не вище 5/6 (dextans) і не нижче 3/4 (dodrans) фута,тому що так сходження не буде важким. Ширину ж сходинок слід робити не меншеніж півтора і не більш ніж два фути. Так само, якщо сходинки будуть йти навкругихраму, їх треба робити такого самого розміру» (De archit. III 4, 4). Цей норматив— число сходинок — можна зустріти й у сучасних ДБН стосовно і громадських,і житлових будинків.Аналогічні враження залишаються в сучасного читача трактату Вітрувія, коливін зіштовхується з міркуваннями античного автора про вікна і косяки в житловихі громадських будинках. Поглянемо на ці фрагменти.«Тому що неможливо, як помилково стверджували інші, аби тригліфи були зображеннямивікон, оскільки тригліфи робляться на кутах і над середніми чвертямиколон, тобто на таких місцях, де вікна зовсім неприпустимі. Адже перев’язки кутіввиявилися б роз’єднаними, якби на них були залишені віконні отвори. До того ж,якщо припускати, що там, де тепер містяться тригліфи, були вікна, то на тих самепідставах треба буде вважати, що в іонійському ордері місця вікон посіли зубчики.Тому що і ті, й інші проміжки як між зубчиками, так і між тригліфами, називаютьсяметопами» (De archit. IV 2, 4). Аналогічні, що носять нормативний характер,міркування зустрічаємо й у De archit. IV 6, 2, де Вітрувій розмірковує про двері йдверні косяки у храмах. «Розміри дверного прорізу визначають так: висоту храму відпідлоги до стелі треба розділити на три з половиною частини, з яких дві визначаютьвисоту прорізу стулок. Ця висота, у свою чергу, поділяється на дванадцять частин, зяких п’ять з половиною дадуть ширину дверного просвіту знизу. Угорі просвіт звужується:якщо він у висоту досягає шістнадцять футів, — на третю частину косяка;якщо він від шістнадцяти до двадцяти п’яти футів, — верхня частина прорізу скорочуєтьсяна четверту частину косяка; якщо від двадцяти п’яти до тридцяти, — верхпрорізу скорочується на восьму частину косяка; інші, ще більш високі прорізи, варторобити з косяками, які усе більше й більше наближаються до схилу. Самі ж косякиправоруч і ліворуч виступу скорочуються вгорі на чотирнадцяту частину своєїширини» (De archit. IV 6, 1–2). Подібних нормативних указівок дуже багато в трактатіВитрувия, і оглянути усі з них немає можливості, тим більше що така робота втермінологічному відношенні була вже пророблена Г. С. Лебедєвою 55 .У даному випадку варто тільки підкреслити, що висловлювані Вітрувієм нормативніположення античної архітектури стосуються тієї сторони архітектурно-РОЗДІЛ ПЕРШИЙАрхітектурно-будівна правосвідомість в історії архітектури35