Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

PravOA_1-cut.qxd 20.02.2007 13:40 Page 114архітектурних об’єктів вищого класу. Вони побудовані за принципом «перетіканняпростору», у зв’язку з чим частина приміщень здобула функціональність. Наприклад,у разі потреби кімнати з’єднуються в один величезний бенкетний зал, апотім «закриваються» і знову розподіляються на кухню, їдальню, вітальню,кабінет і т. ін. У залежності від смаку хазяїна центром будинку іншого разу можебути вітальня, а іншого разу — шикарна, по-сучасному обладнана кухня. Або вінтимній зоні головною стає не спальня, а туалетна кімната: велика з прекрасноюсантехнікою, зручно убудованими шафами 30 . Таким чином, і внутрішній простірбудинків є багато в чому соціально обумовленим. До того ж, слід підкреслити, щорівність, свобода, справедливість — сутнісні властивості права як особливої формифактичних відносин. Вони, як і право в цілому, мають формальний характер.Фактичне не має якості усезагальності: будь-яке фактичне — це завжди лише часткове,але не усезагальне.Насправді правова рівність являє собою абстракцію, тобто є результатомусвідомленого абстрагування від фактичних відмінностей, властивих урівнюванимсуб’єктам архітектурної діяльності. Таке зрівняння передбачає наявністьфактичних відмінностей і разом з тим — їхню незначущість з точки зору критеріюзрівняння, а саме: свобода діяльності архітектора в межах існуючих правовихта суспільних норм, яка визнається, відображується та стверджується у формійого правосуб’єктності та правоздатності.Свобода (в її загальному формально-правовому віддзеркаленні) полягає у тому,що учасники правової форми суспільних відносин (суб’єкти рівномірної регуляції),по-перше, незалежні один від одного, але водночас, — по-друге, — однаковозв’язані в цих відносинах (взаємні дії, поведінка) єдиною загальною нормою(рівномірної) регуляції.Отже, правова рівність — це рівність вільних та незалежних суб’єктів правав єдиній нормі, рівною мірою, за загальним для всіх масштабом 31 . Це рівність свободнихта рівність у свободі. Там, де людство поділяється на свободних та несвободних,останні відносяться не до суб’єктів, а до об’єктів права. На них принципправової рівності не розповсюджується. Право розмовляє і діє мовою та міроюрівності, завдячуючи чому й виражає свободу людей. В цьому сенсі право — математикасвободи 32 . Взагалі ж щодо поняття рівності існує багато хибних уявлень.Досить часто в минулому правова рівність змішувалась з егалітаристськими(фактично зрівняльними) — вимогами, чи навпаки: їй протиставляли так звану«фактичну рівність». Подібна плутанина завжди має антиправовий характер.«Фактична рівність» — це суміш понять «фактичне» та «формальне» разомз протиріччям у понятті «рівність». «Рівність» має сенс (як поняття, як засіб регуляції)лише в контексті відмінностей «фактичного» і «формального». Принципформальної рівності — постійно властивий праву принцип з історично мінливоюсферою та мірою регуляції. Історія права — це історія прогресуючої еволюції масштабута міри формальної (правової) рівності при збереженні саме цього принципубудь-якої системи права, тобто і права взагалі 33 . Проте, різним етапам роз-ПРАВОВІОСНОВИ АРХІТЕКТУРИ114