Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

PravOA_1-cut.qxd 20.02.2007 13:40 Page 24обидва вони склали умову» (3 Цар. 5 : 12). Як відомо з тієї саме книги, Соломон збудувавДім Господній; наведено дотепний опис цієї величної споруди (3 Цар. 6 :1–10). Для нас це свідчення Біблії важливо передовсім тим, що в цьому фрагментіми маємо справу з чи не найпершим збереженим «будівельним договором» 14 .Давня Греція. Риси архітектурно-будівної правосвідомості у філософськихпоглядах Аристотеля. Серед концепцій архітектурно-будівної правосвідомостідавніх, до-римських часів особливе місце посідають такі, в яких зазначена областьюридичних питань має хоч якусь певну окресленість. Передовсім, це філософськітрактати Платона («Закони») і Аристотеля («Метафізика», «Нікомахова етика»,«Велика етика», «Політика», «Афінська політія», «Економіка», «Поетика»). В цьомупідрозділі розглянемо філософські погляди на проблему архітектурно-будівної правосвідомостідавньогрецького філософа Аристотеля зі Стагіри (384–322 рр. до н. е.).Не дивно, що Аристотель, як і його вчитель Платон, був людиною свого часу,яка жваво переживала явища еллінського світу, з правової точки зору вважаючи, щоморальна особистість людини тонко й тісно пов’язана з державним устроєм, тобтоі зазнає покарання від держави, і, спираючись на моральний імператив, творитьдержавні закони. Так, мистецтво є похвальним, коли воно тримається золотої середини.Так само, напевно, і наука. — «Оскільки наука зв’язана з доказом…, то розсудливістьне буде ані наукою, ані мистецтвом: наукою не буде тому, що вчиняти можнаі так, і інакше; а мистецтвом не буде тому, що вчинок і творчість розрізняютьсяза родом. А значить, їй залишається бути щирим причетним судженню складомдуші, що припускає вчинки, які стосуються блага і зла для людини. Ціль творчостівідмінна від нього самого, а ціль учинку, видимо, ні, оскільки тут метою є саме благополуччяу вчинку» 15 . Отже, доброчесність є середина між двома крайнощами, зяких одна не доходить до середини, друга — переходить її. Наприклад, доброчесність-щедрістьє середина між марнотратством й скнарістю; стриманість — серединаміж хіттю до насолод і апатією 16 . В іншому місці Аристотель поділяє доброчесністьлюдства на три групи: першу складають люди, підвладні чуттєвості й позбавленібудь-якої доброчесності; другу складають люди з практичною доброчесністю;третю складають філософи, які все своє життя вбачають у розумному пізнаннісвіту. Ці сходинки морального життя можуть бути застосовані не лише доприватних осіб, але й до державного устрою як значного «олюдненого» організму.Теоретично держава живе доброчесним життям, обумовлюючи мирне життя своїхгромадян, оскільки поза державою окрема людина на може, на думку Аристотеля,жити доброчесно і виявляти моральну особистість: не можна бути свободним безрамок, якими встановлюється несвобода 17 . Лише у впорядкованій, правосвідомійдержаві можливе щастя й доброчесність її громадян. Останню констатацію Аристотельдоводить у такій формі: «Усе те, чим ми володіємо по природі, ми одержуємоспочатку як можливість, а потім здійснюємо у дійсності… Доброчинність ми знаходимо,коли що-небудь здійснімо, так само як і в інших мистецтвах. Тому що якщощось варто робити, пройшовши навчання, то вчимося ми, роблячи це; наприклад,ПРАВОВІОСНОВИ АРХІТЕКТУРИ24