Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

PravOA_1-cut.qxd 20.02.2007 13:40 Page 59за умови відстані між будинками не менше 100 футів (30 м). У цьому випадку висота100 футів допускається не тільки для будинків, що відбудовуються після пожежі,але і для всіх інших. Заборона загороджувати краєвид на море не поширюєтьсяна вікна кухонь, убиралень, сход, проходів: головне, аби дотримувалася узаконенавідстань у 12 футів.Так звані солярії (перголи?) повинні були, за новелою Зенона, робитися нетільки з дерева, але і з застосуванням «римської роботи». Відстань між двома соляріями,що знаходяться друг проти друга, повинна бути не менше 10 футів (3 м).Якщо ж це неможливо через тісноту вулиці, то солярії повинні розташовуватисячергуючись. При ширині провулка, що не перевищує 10 футів, робити солярії заборонялося.Такі солярії повинні знаходитися на висоту 15 футів від рівня землі. Неможна ставити під ними кам’яні або дерев’яні колони або стіни. Заборонялося такожробити сходи до соляріїв з вулиці або з провулку. Якщо ж солярії і сходи будутьвиконані всупереч закону, домовласник піддається стягненню у 10 літрів золота, ітакому самому штрафу піддається їхній архітектор або підрядник. У випадку неможливостісплатити штраф майстер, який виконував роботи, піддається тілесномупокаранню та відселяється з міста.У громадських портиках — спадщині еллінської містобудівної традиції оздобленнявулиць — між колонами заборонялося будувати дерев’яні намети, що займаютьдекілька інтерколумніїв. Ширина таких наметів не повинна була перевищувати6 футів, висота — 7 футів, а стіна їх повинна бути звернена убік вулиці. Між чотирмаколонами неодмінно повинний бути вільний прохід з портиків на вулицю.Зовні ці намети варто було обробляти мармуром, «аби вони служили прикрасоюдля міста і приводили в замилування перехожих». Ця вказівка про намети мала наувазі насамперед Рим; в інших містах владі надавалося право діяти згідно з «міроюі чином».Викладена новела імператора Зенона мала великий вплив на наступневізантійське законодавство. У багатьох документах, у тому числі й у книзі «Базиліки»82 зустрічаємо ті самі вказівки на 10 і 12 футів між будинками. У різнихваріаціях вони повторюються й в інших юридичних збірниках. Цієї ж вказівки потрапилий у російську «Кормчу книгу», мова про яку піде нижче.Не секрет, що античні (давньогрецькі і давньоримські) теоретики мистецтва, іособливо теоретики красномовства, багато уваги приділяли питанню про «благопристойність»і «достоїнство», тобто питанню про відповідність художньої форми іхудожнього вираження змісту. Загальновідомий є вислів Вітрувія, що не слід робитивсім богам храми за однаковими правилами, тому що для різних богів релігійніобряди відбуваються по-різному (De archit. IV 8, 6).Приватне і суспільне, храм і палац, будинок, їхнє співвідношення, характер,місце в міському ансамблі — ці теми не могли бути чужими і для Візантійськоїімперії. Так, у «Кодексі Феодосія» вміщено імператорський указ від 389 р., у якомучітко і виразно окреслено пізньоримське поняття архітектурного «достоїнства»: «Ганебногубити красу суспільного блиску сусідством приватних будинків і прилучатиРОЗДІЛ ПЕРШИЙАрхітектурно-будівна правосвідомість в історії архітектури59