Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

PravOA_2.qxd 20.02.2007 13:44 Page 254Великі промислові райони (число підприємств більше 40, кількість трудящих30–40 тис. чол., площа території 300–400 га) доцільно розпланувальний розчленовуватина промислові вузли, вирішені на основі єдиного архітектурно-розпланувальногозадуму з вираженими розпланувальними межами, спільністю інженерно-технічноїінфраструктури, допоміжних виробництв, об’єктів соціально-побутовогообслуговування. Середні параметри промислового вузла: числопідприємств 10–40, чисельність трудящих 20–30 тис. чол., величина території120–220 га.При вирішенні архітектурно-розпланувальних задач формування промислово-виробничоїзони необхідно враховувати можливу потребу і напрям територіальногорозвитку в зв’язку з основними композиційними осями міста; забезпечитизв’язки з головними транспортними комунікаціями, які утворюють розпланувальнийкаркас міста; забезпечити композиційний взаємозв’язок виробничої забудовиз оточенням; враховувати умови сприйняття різних ділянок промисловоїзабудови в міському середовищі; забезпечити створення санітарно-захисних зон звключенням їх в єдину систему озеленення міста.Розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств або типовихпромислових утворень необхідно визначати залежно від кількості газо- і пилоподібнихвикидів, шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань, ультразвуку,радіоактивних речовин і інших шкідливих чинників відповідно до санітарнихнорм розміщення промислових підприємств і методики розрахунку концентраціїв атмосферному повітрі шкідливих речовин, що містяться у викидах підприємств,а також з урахуванням вимог захисту від шуму і інших вимог. У санітарно-захиснійзоні не допускається розміщувати житлові будівлі, дитячі дошкільніустанови, загальноосвітні школи, установи охорони здоров’я і відпочинку,спортивні споруди, сади, парки, садівничі товариства і городи.Наукова і науково-виробнича зона. В умовах великих міст слід визначатирайони розміщення і розвитку наукових установ, залежні від характеру дослідницькоїдіяльності і специфіки виробництва. Для цього рекомендуються центральніміські райони для інститутів і установ суспільних наук, конструкторськихбюро з штатною чисельністю співробітників, не перевищуючої 300 чол.; прицентрові,що склалися сельбищні, сельбищно-виробничі райони для розміщення установприродних і технічних наук з штатною чисельністю 1000–2000 чол.; периферійні,нові міські райони для розміщення груп наукових, учбових, науковотехнічнихустанов природно-наукового профілю з штатною чисельністю понад2000 чол.; приміські райони, в межах зони впливу міста для розвитку наукових городків,технополісів, агрополісів, об’єктів наукового обслуговування, полігонів,досвідних полів і інших територіально містких об’єктів.Раціональне розміщення установ наукової, науково-технічної діяльності досягаєтьсяза рахунок групового способу функціональної і розпланувальної організаціїоб’єктів, зв’язаних єдиним дослідницьким і виробничим циклом. Ство-ПРАВОВІОСНОВИ АРХІТЕКТУРИ254