Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

PravOA_1-cut.qxd 20.02.2007 13:40 Page 12Зараз, коли власниками інженерної інфраструктури міста стали акціонерні товариствай приватні підприємства, анахронізмом виявився обов’язок держави контролюватина проектній стадії взаємини забудовника з постачальниками води, газу,електрики, зв’язку і т. ін. Ці відносини по суті цивільно-правові, а розглядаютьсявони сьогодні в публічно-правовому порядку — як відносини з державою. Якщодержава будує будинок для себе, вона, природно, має перевірити, чи буде вінзабезпечений водою. Але якщо його будує приватник, чому не повірити, що вінсам потурбується про відповідність свого проекту своїм домовленостям із власникамимереж? А держава його перевірить при здачі будинку в експлуатацію.А де логіка в тому, що на будь-яке приватне проектування держава в особімісцевих органів містобудування й архітектури розробляє архітектурно-розпланувальнезавдання? Чи не простіше було б замість цього погоджувати (або не погоджувати)завдання на проектування, що однаково повинне розроблятися до того ймістити всі основні вимоги до проектованого об’єкта й процесу проектування?Характерною є і зворотна ситуація, коли структура приватизована, але містобудівнимзаконодавством продовжує сприйматися як державна. У такому станіперебувають і власники інженерної інфраструктури, і, наприклад, головні територіальніпроектні організації, з якими всі інші архітектори повинні погоджуватибудь-які проекти. Це суперечить як букві антимонопольного законодавства,так і логіці узгоджувального процесу.Він виходить із того, що якщо в тебе все правильно, якщо тобі нема чого приховувати,то немає й проблем в одержанні погодження. Однак ми знаємо, що цедалеко не так. І загальна причина труднощів погоджень, що перетворює цей процесна найтривалішу фазу проектування й розсадник корупції, — неврівноваженістьзаконодавством обов’язку забудовника одержати погодження обов’язкомчиновника це погодження видати. Ясно, що це протиріччя тільки підсилюється вситуації, коли роль чиновника починає грати підприємство, яке має очевиднеправо просто не вступати в жодні взаємини з іншим «рівноправним» підприємцем.Погодження — особлива тема містобудівного права. Вони здаються стихійнимлихом для більшості учасників архітектурного процесу, або пастками, хитророзставленими корупціонерами. Однак з точки зору права вони є білою плямою,неврегульованою у більшості випадків процедурно. Тільки після конфліктів міжгалузями влади із приводу контрасигнацій, ветування, підписання законів на цьомурівні з’явилося розуміння необхідності чіткої регламентації візи чиновника: уякий термін? які можуть бути причини відмови? що робити, якщо й не відмовляє,і не візує? куди оскаржити? Саме поняття узгодження на законодавчому рівні неврегульоване. У Цивільному кодексі є визначення, що таке договір, доручення йт. ін. А що таке погодження? Яким є юридичний статус цієї процедури? Що означаєвіза чиновника на документі, крім розписки в одержанні хабара?На мій погляд, для розуміння суті й вироблення раціональних форм узгодженняслід розібратися в їхній типології:ПРАВОВІОСНОВИ АРХІТЕКТУРИ12