Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

PravOA_1-cut.qxd 20.02.2007 13:40 Page 31тель як законодавець правил містобудівного влаштування полісу (міста-держави)задовго до Вітрувія став приділяти увагу таким питанням.З викладеного можна зробити наступні загальні висновки.По-перше, Аристотель, як і інші філософи давньогрецької класичної доби(V–IV ст. до н. е.), важливе значення приділяв розробці питання взаємодії міждержавою й людиною не лише на абстрактно-етичному рівні (добро і зло, справедливістьі несправедливість тощо), але й у матеріальному просторі місця помешканняцієї людини. Якщо чи не єдиний логічний державний устрій у Греції зачасів Платона і Аристотеля мало місто-держава, поліс, то в усіх трактатах (і втрактатах Аристотеля), в яких розглядалося питання ідеального устрою поліса,більшою або меншою мірою відбивалося філософське ставлення до правового аспектувлаштування місця помешкання певного скупчення людей — городян. ВАристотеля висвітленню цього питання присвячено декілька трактатів, і головнийсеред них — «Політика».По-друге, Аристотель, як і його вчитель Платон, розглядав будь-яке місто уформі певного матеріальним чином організованого тіла, у вигляді просторовогосоціально і художньо доцільного організму. Отже, з цієї точки зору, міський організму розумінні Аристотеля це така цілісність речей, коли мається одна або декількатаких частин, в яких цілісність присутня субстанційно. Такою цілісністю єдля Аристотеля і будь-яка окрема річ, і будь-яка окрема жива істота, і будь-яка окремаісторична епоха, і, нарешті, весь світ у цілому. Таким є і місто, й ті правила і закони,за якими воно існує та розбудовується.По-третє, Аристотель як мало хто з його античних колег приділяв практичнимпитанням розвитку грецьких полісів належну увагу. І в тих фрагментах, що їх булодосліджено нами вище, він виступає як законодавець, як автор до певного родузовсім практичних правил забудови міських територій. Після Платона (V ст. до н. е.)і перед Вітрувієм (I ст. н. е.), здається, лише тексти Аристотеля можуть бути розціненіяк правові документи стосовно розглядуваного нами питання. І тут слід звернутиувагу на наступну обставину: якщо Платон розмірковував над архітектурою допевної міри утопічно 38 , а Вітрувій переважно надто прагматично, то в архітектурнобудівельно-правовихтекстах Аристотеля ми маємо певне поєднання обох цихкрайнощів. Але, безперечно, Аристотель «не знав», про що через чотири століття будескладати свій трактат римський фортифікатор Вітрувій, і тому розмірковувавпро те і таким чином, немовби його трактати були найновішим словом в царинідавньогрецького права. І до певної міри він мав рацію.Вчення Аристотеля про суспільство та державу базоване на концепції природияк першопочатку усього сущого, яка рівною мірою була ядром як космології Аристотеля,так і його «Політики». Оскільки суспільство і держава фондовані на природномуґрунті, остільки політика — усього лише специфічне вираження фізичногосвітового порядку. Закони останнього й становлять сутність самої людини. Природалюдини є «суспільною» в силу того, що інстинкт самозбереження становитьрушійну силу соціальної поведінки людини. Саме на цих світоглядних основах і слідРОЗДІЛ ПЕРШИЙАрхітектурно-будівна правосвідомість в історії архітектури31