Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

PravOA_2.qxd 20.02.2007 13:45 Page 494існувало прагнення, — яке протягом цього століття було безуспішним, — виокремитиз усього розмаїття указів ті, які за їх юридичною дією можна було б розглядатияк закони. Свого часу таку велетенську роботу, як ми бачили, виконав імператорЮстиніан, кодифікувавши римське право. У XIX ст. вироблення формальнихкритеріїв розподілу закону й указу тривало й рухалося, головним чином, шляхомфіксації законодавчої процедури. Формальною ознакою закону з часів ПетраВеликого залишався царський підпис 5 , але це правило у XVIII ст. порушувалося«оголошеними указами», а в XIX ст. також і законами від Державної Ради, які погоджувалисясловесно.Таким чином, при різності вихідних посилок визначення поняття «закон» іВладимирський-Буданов, і Вернадський, з одного боку, і Кочаков, з іншого, виокремлюютьдва критерії: по-перше, наявність підпису імператора і, по-друге,фіксований порядок поняття, яке вироблялося поступово протягом XVIII–XIX ст.Теоретичну розробку поняття «закон» і проблема розрізнення закону й указу отрималиу XIX ст. у працях проф. М. М. Коркунова, який ставить слушне, але заразвже банальне питання щодо розрізнення природничо-наукових і юридичних законів6 . Пізніше автор доходить висновку, що йтися про відмінність закону відуказу може лише у тому випадку, якщо виконавча влада відокремлена від законодавчої7 . На його думку, в російському законодавстві зі словом указ не поєднуєтьсяточно визначеного значення. До влаштування міністерств указами називалися усівзагалі акти усіх органів влади, звернені до підлеглих. Для Коркунова у XIX ст. указ— наукова абстракція, збиральна назва для усіх загальних правил, встановлених упорядку управління.Отже, чіткого визначення поняття «закон» і критеріїв для виокремлення законувід інших розпоряджень верховної влади у російській історико-правовій науцівироблено не було. Звісно, це у принципі важка задача, оскільки теоретичнорозрізнити закон й адміністративне розпорядження можна лише тоді, коли виконавчавлада відокремлена від законодавчої, чого в Росії не було не лише протягомXVIII–XIX ст., але й протягом більшої частини більшовицького ХХ ст.Подивимося на визначення поняття «закон» у класичному «Толковом словаре»В. І. Даля, який подає сутнісне тлумачення цього поняття саме у правовомуполі. «Закон — предел, постановленный свободе воли или действий; неминучееначало, основание; правило, постановление высшей власти… Законы гражданские,установленные гражданскою, государственною властью для обеспечения бытаграждан, противопоставляются законам духовным, то есть относящимся до делверы, или же до духовного мира, духовной жизни; противопоставляются также5 Як це має місце і зараз у демократичному суспільстві. Скажімо, будь-який прийнятийВерховною Радою України закон здобуває правову силу лише після його підписання ПрезидентомУкраїни, який один може скористатися правом «вето».6 Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права. — 9-е изд. — СПб, 1909. — С. 48–53.7 Коркунов Н. М. Указ и закон. — СПб, 1894. — С. 4.ПРАВОВІОСНОВИ АРХІТЕКТУРИ494