Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

PravOA_2.qxd 20.02.2007 13:45 Page 493Отже, від абстрактного поняття через реформування суспільства на основістановлення державного устрою і винахід форми грошового (еквівалентного)обміну закон стає тим важелем, який один лише й може узгодити різноріднілюдські інтереси. Закон — те давнє «пасовисько», на якому люди можуть уживатисяодин з одним, яке надає однакові права людям, котрі мають рівність лишеяк об’єкти агресії один проти одного, і різні у всьому іншому (у таланті, у здібностяхтощо).Якщо звернутися до вітчизняної практики узгодження інтересів на рівні законуй подивитися на формування самого поняття «закон» у вітчизняному законодавчомупроцесі, можна пересвідчитися, що головна складність при комплексномудослідженні законодавства XVIII–XIX ст. як виду історичних джерел полягаєв тому, що в історико-правознавчих студіях поняття «закон» стосовно розглядуваногоперіоду не було сформоване. Дослідники зазначають, що у законодавствіоформлюється воля імператора. Так, проф. Г. В. Вернадський (син акад. В. І. Вернадського)пише, що починаючи з Петра I єдиним джерелом права стає воля законодавця;це доба правотворчості імператорських указів 1 . Більш чітке визначеннязакону знаходимо у заслуженого професора Імператорського університету св.Володимира М. Ф. Владимирського-Буданова: за часів імперії встановилося поняттяпро закон як про волю государя, яка «вірно оголошена» 2 . На поступове виробленняпорядку «оголошення волі» імператора звертає увагу той самий Г. В. Вернадський,підкреслюючи, що імператори прагнули встановити непохитні формивиконання своєї законодавчої діяльності. Це відбилося в тому, що була визначенаобов’язкова форма публікації й реєстрації законів через Правлячий сенат і поступоворобилися спроби встановити особливу неодмінну форму для попередньоїпідготовки або особливої міцності юридичного буття групи найбільш суттєвих законодавчихактів 3 . Трохи ідеологізоване у дусі часу, але так само загальне визначеннязакону дає проф. Б. М. Кочаков у праці, надрукованій 1937 р.: закон, будучизагальнообов’язковою, що створена державною владою, нормою, є певне в результатікласової боротьби створене вираження волі пануючого класу, певне «знаряддякласової політики держави» 4 . Це загальне визначення автор конкретизує, виходячиз характеру еволюції центральної влади, зі зміцненням якої з’являється необхідністьу диференціації урядових розпоряджень, і тоді закон — це вже певнийвид розпорядження, це указ, який видається певним чином. При цьому у XVIII ст.в Російській імперії не було точного поняття закону, царював «царський указ» й1 Вернадский Г. В. Обзор истории права Русского государства XVIII–XIX вв.: Период империи.— Прага, 1924. — С. 7.2 Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права. — Пг; Киев, 1915. —С. 260.3 Вернадский Г. В. Обзор истории права Русского государства... — С. 33.4 Кочаков Б. М. Русский законодательный документ XIX — начала XX веков // Вспомогательныеисторические дисциплины. — М.; Л., 1937. — С. 320.ЕПІЛОГ493