Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

PravOA_1-cut.qxd 20.02.2007 13:40 Page 30Аристотеля, більшою або меншою мірою зв’язані з реальним життям грецьких міст(полісів). І якщо ці проекти не можна розцінити як архітектурно-правовий момент,тоді взагалі не слід було шукати у трактатах Аристотеля розробки питань правовогополя для матеріального існування держави. Дві останні книги трактату «Політика»містять виклад найкращого державного устрою, при якому громадяни ведутьщасливе життя. Як видно зі слів Аристотеля, а також з добре відомих нам творівПлатона, автори проектів, задаючись метою побудувати ідеальне місто-державу,не дуже піклувалися про практичне здійснення своїх пропозицій. Іншими словами,тут йдеться про своєрідну «паперову архітектуру», причому «паперовість» — її навмиснаякість. І якість архітектурна! Але Аристотель у тих фрагментах, де він розмірковуєпрагматично, є прагматиком до кінця (втім, не без гумору). Наприклад:«Вимога не оточувати міста стінами рівносильна тому, як якби хто-небудь став шукатимісцевість, зручну для ворожих вторгнень, і наказав би знести всі гористі місцяабо заборонив би і приватні житла оточувати стінами, тому що при їх наявностімешканці ці жител теж виявляться трусами. Крім того, варто рахуватися і з тим, щоякщо місто оточене стінами, то можна користуватися їм і так і інакше, тобто як таким,що має стіни, і як таким, що їх не має, що виключається в тому випадку, якщостін у міста немає. А якщо так, то варто не тільки оточувати місто стінами, але іпіклуватися про їхню справність: це і поведе до гідної прикраси міста, і послужитьдля його захисту під час війни… Адже на тих, хто добре підготовлений, узагалі невирішуються нападати» 36 . Трохи нижче Аристотель згадує й про влаштування громадськихбудинків і розпланування міських площ.«Будинки…, призначені для культу, і будинки для сиссітій головних посадовихосіб зручно об’єднати в тому самому пристосованому для цього місці, якщо тількице не ті святині, для яких або закон, або яке-небудь розпорядження оракула вимагаєвідособленого положення. Саме місце повинне мати вигляд, який відповідає йоговисокому призначенню, і бути більш укріпленим порівняно з сусідніми частинамиміста. Нижче цього місця слід улаштувати такого роду площа, яка у Фессалії іменується“вільною площею”. Ця площа повинна бути чистою від усякого роду товарів,і ні ремісники, ні хлібороби, ні хтось інший з подібного роду людей не маєправа ступати на неї, якщо його не викликають посадові особи. Зазначене місце вигралоб у красі, якби виявилося можливим розташувати в ньому і гімнасії для старших,адже слід і ці будинки, які додають красу місту, розподіляти згідно з віками,причому при гімнасіях молодих повинні знаходитися які-небудь посадові особи, астарші повинні бути поблизу від посадових осіб. Перебування на очах у посадовихосіб особливо вселяє щирий сором і страх, властивий вільним людям. Торговельнаплоща повинна бути відділена від цієї площі і розташована окремо; для неї потрібновибрати місце, до якого мався б зручний підвіз для всякого роду товарів, які доставляютьсяморським і сухопутним шляхом» 37 . У цьому і наступному за ним фрагментіАристотель виступає як практичний законодавець правил міського розпланування,тобто вказує на те, на що сьогодні вказує «проект детального розпланування» або те,що регламентується «правилами забудови» сучасного міста. Таким чином, Аристо-ПРАВОВІОСНОВИ АРХІТЕКТУРИ30