Децентралізація та ефективне місцеве самоврядування

Фінансове планування
ної держави в цій галузі не відзначалося суттєвих зрушень; навпаки, спостерігалося
відносне скорочення видатків (і, відповідно, обсягу послуг) місцевих органів влади.
Лише після прийняття у 2001 р. Бюджетного кодексу тенденція змінилася на протилежну,
хоч слід відзначити, що при відносному зростанні видатків місцевих бюджетів
їхня частка у доходах держави скорочується, а автономія щодо видатків та доходів залишається
незначною.
Бюджетна реформа 2001 р. започаткувала чіткий розподіл компетенції щодо видатків
та доходів між рівнями влади. Низка видаткових повноважень в галузі освіти, охорони
здоров’я та інших суспільних послуг, пов’язаних з виконанням державою її основних
функцій, була делегована місцевим органам влади і фінансово забезпечена
передачею до місцевих бюджетів надходжень від низки загальнодержавних податків,
зокрема податку на доходи фізичних осіб та земельного податку, грошових загальних
та цільових трансфертів.
Починаючи з 2001 р., місцеві уряди почали отримувати трансферти на вирівнювання,
що розраховуються на базі формули. Це зробило рух фінансових коштів між рівнями
бюджетної системи більш прозорим. Ця формула враховує такі чинники, як кількість
населення та податкова спроможність територій, різниця у вартості надання суспільних
послуг на окремих територіях.
Поступово формульний підхід до фінансового вирівнювання був поширений на все
ширше коло адміністративно-територіальних одиниць, і тепер застосовується також
на рівні органів влади субрайонного рівня – міст районного значення, селищ та сіл.
Україна знаходиться лише на початковій стадії процесу фіскальної децентралізації.
Про це свідчать наступні факти:
1. Значна частина бюджетної компетенції місцевої влади, а також управління бюджетними
установами місцевого рівня здійснюється державними місцевими адміністраціями,
оскільки обласні та районні ради не мають апарату виконавчої влади.
2. Витрати місцевих бюджетів на душу населення є набагато меншими, ніж в багатьох
європейських країнах; наприклад, вони є меншими в 16 разів порівняно з Чехією та
Польщею, в 25 разів порівняно зі Швецією.
3. Наразі надзвичайно високою в місцевих бюджетах є частка видатків на виконання
функцій, які за Конституцією країни належать до сфери відповідальності держави,
– на них припадає понад 85% бюджетних видатків місцевих бюджетів.
4. Доходні джерела, щодо яких місцева влада має найбільший суверенітет і фіскальна
роль яких сигналізує про рівень фіскальної децентралізації – місцеві податки і
збори – склали у 2004 р. лише 2,3% сукупних доходів місцевих бюджетів (без
врахування трансфертів) з тенденцією до подальшого скорочення.
5. Продовжує зростати диференціація територій щодо рівня економічного розвитку,
що стимулює значні процеси горизонтального перерозподілу фінансових ресурсів
державного сектору.
Фіскальні повноваження місцевого уряду
Фіскальні повноваження місцевого уряду – це визначене законодавством право
на: а) отримання надходжень від податків та зборів відповідно до потреби виконання
власних функцій в межах власної компетенції відповідного органу влади; б) виконання
видатків відповідно з власними та делегованими функціями, покладеними на
112