Децентралізація та ефективне місцеве самоврядування

Участь громадськості
ІІІ. Запровадження поняття «гендер» у місцевому плануванні
Чоловіки та жінки є різними біологічно, і ці відмінності не змінюються з часом. Такі
відмінності рідко сприймаються як надбання, і використовуються для подальшого
посилення гендерної нерівності (наприклад, жінки більш дбайливі, тому очевидно,
що вони мають дбати про дітей, готувати, прибирати і прислуговувати своїм чоловікам).
Під час попереднього історичного розвитку людство створило багато ієрархічних
структур, де чоловіки мають домінуючі ролі. Серед них - держава, армія, церква.
У сучасних економічно розвинутих демократичних країнах зрозуміли, що не зважати
на інтереси більшої половини населення (а жінки за статистикою у всіх країнах
становлять більшість!) є неправильно як з економічної, так і з політичної точки зору.
Але соціальна роль чоловіків і жінок, тобто гендер, змінюються з часом і з культурою.
Усі ми піддаємося впливу, часто несвідомо, поширених стереотипів співіснування
чоловіка та жінки, і більшість з нас також різною мірою пристосовується до цих
стереотипів. Гендер - це соціальна конструкція. Ми граємо гендерні ролі так, як визначило
наше суспільство, і поламати глибоко вкорінені ідеї досить важко, потрібна
наснага. Врешті, вас можуть сприйняти як дивака, навіть можуть виникнути неприємності.
Наша стать формується структурами, поглядами і традиційними рамками, а
часто ще більше – політикою у країні. Зміна цих норм потребує багато часу і комплексного
процесу.
У цілому світі норми чоловіків сприймаються як норми для всього суспільства. Завдання,
ролі і функції, які притаманні чоловікам, загалом цінуються вище ніж ті, що
асоціюються з жінками. Нерівні співвідношення влади між чоловіками і жінками є звичайною
річчю, починаючи від сім’ї і до державного рівня. Незважаючи на значний внесок
жінок у розвиток суспільства, їхній контроль над економічними, соціальними і
політичними процесами залишається незначним у порівнянні з чоловічим. Зміни для
жінки означають зміни для чоловіка і навпаки.
Участь жінок повинна бути більш активною
Третина напрямків розвитку тисячоліття звучить як «сприяння гендерній рівності
і посилення ролі жінки». Під час місцевих виборів в Албанії у 1992 році тільки одна жінка
була обрана як голова регіону з 12 регіональних посад. З 309 посад, тільки 5 жінок було
обрано головами комун, і з 65 міських голів, 8-ма стали жінки. Так, місцеве політичне
представництво жінок в Албанії є досить слабке. На поса-дах місцевих громадських
структур домінують чоловіки, що перешкоджає участі жінок у громадській діяльності.
Навіть зважаючи на те, що в рамках місцевої гендерної по-літики були запроваджені
важливі заходи щодо залучення чоловіків і жінок до організації громади та ініціювання
ма-лих проектів розвитку, все ще існує проблема об’єднання усіх громадян - чоловіків і
жінок - разом для вирішення спі-льних проблем.
На місцевих виборах у 2002 році в Україні депу-татами місцевих рад було обрано
41,6% жінок. Разом з тим, ставлення до жінок відрізняється у розрізі регіонів. Так, у
Чернігівській області цей показник становив 47,6%, у Донецькій – 44,0%, у Львівській –
30,8 %, у Києві – 24,4%.
Серед 569 сільських, селищних, міських голів було обрано 196 жінок, або 24,4%, але,
в основному, - на по-сади сільських, селищних голів. В обласних центрах за 15 років
незалежності України був тільки один випадок обрання жінки міським головою – у м.
Херсон; а на останніх виборах жінка стала Житомирським міським головою. Водночас,
секретарями місцевих рад було об-рано 91,6% жінок. Членами виконавчих комітетів
рад було обрано 38,4% жінок від їх загального чисельного складу. Серед голів обласних,
районних, районних у міс-тах радах з 594 голів було обрано 54 жінки, або 9,1%.
52