ÐеÑенÑÑалÑзаÑÑÑ Ñа еÑекÑивне мÑÑÑеве ÑамовÑÑдÑваннÑ
ÐеÑенÑÑалÑзаÑÑÑ Ñа еÑекÑивне мÑÑÑеве ÑамовÑÑдÑваннÑ
ÐеÑенÑÑалÑзаÑÑÑ Ñа еÑекÑивне мÑÑÑеве ÑамовÑÑдÑваннÑ
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
Стратегічне планування місцевого розвитку<br />
Уроки, винесені з попереднього досвіду<br />
За останні 10 років накопичено багатий і цікавий досвід стратегічного планування<br />
як міжнародний, так і національний на місцевому рівні із залученням громадськості, з<br />
якого можна винести такі уроки:<br />
• Інформаційні потреби: керівники програм не знають, як визначити свої потреби<br />
в інформації з питань управління (або ж просто не бажають цього робити). Для<br />
того, аби убезпечити себе, вони хочуть мати всі наявні дані про все і, таким чином,<br />
потрапляють у своєрідну “інформаційну пастку”, тонучи у потоці надмірної, а відтак<br />
часто не релевантної, інформації.<br />
• Брак управлінського досвіду: коли персонал є добре освіченим, але має недостатньо<br />
управлінського досвіду, він може збитися на застосування академічних методів<br />
дослідження, які забирають багато часу і коштів, проте не приносять очікуваних<br />
результатів (потрібної інформації).<br />
• Брак ефективності: коли система збирання інформації є занадто складною і вимагає<br />
великих затрат праці, аналіз та використання його результатів стають задовгими,<br />
а необхідна для управління інформація надходить із запізненням. Відтак, керівники<br />
вимушені вирішувати проблеми, не будучи належно поінформованими.<br />
• Децентралізація слугує стратегічною висхідною точкою для поновлення співпраці<br />
задля сталого розвитку між місцевими і центральним органами влади та між іншими<br />
стратегічними партнерами, як-от: приватний сектор, неурядові організації та<br />
організації жителів. Вона надає можливість реструктурувати як центральні, так і<br />
місцеві органи влади для забезпечення їх кращої спроможності реагувати на виклики<br />
і проблеми місцевого і національного сталого розвитку.<br />
• Хоча потенціал місцевих органів влади є часто слабким, проте вони цілком здатні<br />
виконувати роль “чесних посередників”. Для прийняття системних та комплексних<br />
рішень необхідно досягти домовленості між усіма групами інтересів. Органи місцевої<br />
влади мають для цього широкі й усебічні повноваження, авторитет і легітимність,<br />
визнану в різних галузях; вони можуть бути відносно стабільними і довготривалими.<br />
• Залучення громадськості повинно мати вплив на прийняття рішень. Якщо<br />
учасники не пересвідчаться, що їх пропозиції враховуються у прийнятті ключових<br />
рішень та розподілі бюджетних коштів, вони втратять довіру до системи і не<br />
братимуть участі у майбутніх заходах.<br />
• Розбудова потенціалу – це поступовий циклічний процес. Не можна сподіватися<br />
на негайні результати. Децентралізація може проводитися поетапно. Передання<br />
фіскальних, адміністративних та законодавчих повноважень забере певний<br />
час, впродовж якого місцеві органи влади розвинуть достатню спроможність<br />
для відповідального управління політичними, адміністративними і фіскальними<br />
процесами.<br />
• Зміна ставлення і формування нових цінностей нерідко є передумовами успішного<br />
планування сталого розвитку та впровадження відповідної стратегії.<br />
• Демонстраційні проекти допомагають втілити на практиці концепцію сталого<br />
розвитку і перевести її на рівень конкретних дій.<br />
• Створення мереж і встановлення зв’язків між муніципалітетами є надзвичайно<br />
важливим для обміну інформацією про проблеми, які потребують спільного вирішення,<br />
та досвідом впровадження стратегії.<br />
* Джерело: Планування місцевого сталого розвитку. ПРООН/ Муніципальна програма<br />
врядування та сталого розвитку. Київ 2005<br />
84
Change language