Повний текст (pdf-файл, 1,8 Mb)

складна для сприймання навіть українського читача. Тим очевидніше,
що перед перекладачем може постати завдання зробити її
зрозумілішою, розбірливішою для читача іномовного.
Загалом перекладач шукає еквівалентів до всієї цілісності образного
вислову. Напр., у тій самій першій строфі у Антонича бачимо "щоночі
вічні зорі" (рима "зорі – суворий"). Для створення подібної картини
перекладач розробляє асоціативне поле цього вислову, розширює його
часові рамки й просторову глибину, внаслідок чого народжується новий і
разом з тим близький образ: "звезды, что всенощно виснут"; нова
пластична деталь, візуально точна: "звезды… виснут". Важче знайти
римований суголос до слова "виснут". У Антонича: "щоночі вічні зорі" –
"Жде ніч – суддя суворий…". Норовистий – трохи віддалений еквівалент
до слова "суворий", та все ж він випадає з можливих варіантів, хоч
занадто звертає на себе увагу.
В. Левицький захоплюється живописом. Мабуть, тому пластичній,
зображальній розробці образу він часто надає перевагу. Напр., у другій
строфі у Антонича з‟являється сюрреалістичний образ "Крило плаща із
пліч. Крило вітрів над домом". Перекладач, не втрачаючи алітерації
("плаща с плечей"), посилює враження пориву, піднесення – "Крыло
взнеслось над домом" в дусі авангардистського живопису – М. Шагала,
К. Малевича та ін.
Ця акцентована вертикаль витримана в перекладі до кінця твору.
Напр., у сьомій строфі до карколомної сюрреалістичної метафорики
Антонича (зі значенням хисткості, крихкості, людської долі) – "Тінь долі
крил. Крихка тростина й квіття жертви" перекладач додає свій
живописний "злет" вгору: "От рока взлетов тень. Узоры жертв неброски".
У пошуках функціональних аналогів перекладач надає великого
значення звуковим образам. Так, у другій строфі оригіналу для виразної
метафори "Уста солодкомовні зрадять" перекладач знаходить досить
вдалий еквівалент "Уста сладкоречивые превратны", близький на рівнях
лексики і фоносемантики: "зрадять" і "превратны" мають подібні
суголоси голосних і приголосних: рад – рат; у російському перекладі
додається оркестровка і в попередніх словах: уста (-та), сладкоречивые
(-ад, ре), превратны (ре, ат).
В. Левицькому однаковою мірою вдаються і легкі, і важкі форми
звукопису. Легкі – які лежать на поверхні й, можливо, не потребують
особливих зусиль; напр., у третій строфі Антонича: і жарти шулеров і
смутку темні ями; у перекладача: и шутки шулеров и темень ям унынья.
Важкі – в складних інверсованих фразах. Напр., в останній строфі – у
Антонича: найменших справ вдягаєм в правди стислі й вперті; у
перекладача: мельчайших дел оправив в емких правд упорство; і там, і
там – "прав", "прав".
103