Повний текст (pdf-файл, 1,8 Mb)

всесвіту, як молитовне схиляння перед красою та величчю Божого
творіння" 6 , тож для відтворення символіки його текстів важлива пильна
увага перекладача до художньої деталі. Звернемося до білого вірша "І
довго шукав я живущої води…", який переклав Л. Черевичник. Ця поезія
цікава з погляду актуалізації жанру казки, а також низки архетипічних
образів, характерних, перш за все, для язичницького світогляду давніх
слов‟ян. На перший, погляд, перекладач має досить свободи: не
обмежений римою, він отримує шанс адекватно донести авторське
повідомлення читачеві. Тоді як у перекладі втрачено низку стилістичних
нюансів. Так, наприклад:
Оригінал
І довго шукав я живущої води,
Повістила мені дуплинаста верба
"Живої води нема на землі,
А як зугарний дійти – запитай у сонця" 7 .
Переклад
И долго я искал живую воду,
Пока мне верба дуплистая не сказала:
"Живой воды нет на земле,
А сможешь дойти – спроси у солнца" 8 .
Дієслово "повістила" має відтінок сказовості, тоді як нейтральне
"сказала" не дає натяку на сказову форму нарації в тексті. У вислові
"зугарний дійти" виразно простежується іронічне, недовірливе ставлення
до сподівань ліричного героя знайти живущу воду, тоді як у перекладі
запропоновано стилістично нейтральний відповідник "а сможешь дойти"
(прийом еквіваленції). Цікаво провести паралелі з досить поширеним
казковим сюжетом пошуку чарівних ліків для оживлення коханої людини,
однак, на відміну від щасливого фіналу казки, у Свідзинського наявна
песимістична настроєва домінанта й іронізування в першій строфі
створює перший натяк на марність пошуків ліричного героя.
Протиставлення "життя – смерть" наявне в язичницькому обряді
"обжинки". Опис природи при перекладі частково втрачає свою
оригінальну образність, оскільки В. Черевичник заміняє авторську
оригінальну тропіку а також фольклорні елементи на нейтральні
відповідники цільової мови:
Там бавилися молоді веселки,
Єднаючи семиполум‟яним поясом
Праві руки, піднесені вгору.
Осторонь лежав кострубатий грім,
Схожий на викорчуваний зглибока пень.
Із-за дерева випорснув побігущий дощ
Уділи мені живущої води
По живущу воду в глибокі неба
Тільки гроби їх світліють на темряві
Там юные радуги играли,
Соединяя поясом семицветным
Свои вознесенные руки.
Поодаль лежал косматый гром,
Словно выкорчеванный из земли пень.
Из-за дерева выбежал веселый дождь
Дай мне живой воды
За живой водой в темные бездны
Лишь гробы их светятся во мраке
117