Повний текст (pdf-файл, 1,8 Mb)

Уже ж бо і я не в початку цвітіння,
Да и я уже далеко не в рассвете,
Уже й мені невеликий час красувати И мне недолго жить осталось.
Як помітно уже з наведених прикладів, в перекладі домінує темне
начало ("темные бездны", "недолго жить осталось"), тоді як у
В. Свідзинського згасаюче сонячне проміння "світліє на темряві", а не в
темряві.
Смислові протиставлення "життя – смерть", "світле – темне", "рухоме
– статичне" надзвичайно важливі для композиційної структури тексту,
проте в перекладі ігноруються лексичні одиниці, які несуть відповідне
семантичне навантаження, як, наприклад, в епізоді, коли ліричний герой
розуміє марність своїх пошуків:
Веселий дощ зронив свою лійку
Лінивий сніг зітхнув і зажмурив очі
Дождь уронил золотую лейку
Снег вздохнул и глаза зажмурил
Теж саме стосується відтворення українських реалій російською
мовою – перекладач здебільшого заміняє їх на контекстуальні синоніми:
Твоє не стихне трембітання
("Умруть і небо, і земля…")
Нетоптана хопта
Холоділа в росі і смутку ("Стася")
Ставила ніч підмурівки чорні
Не стихнет гул твоих рыданий
Бурьян несмятый
По росой холодел сиротливо
Черные башни ночь возводила
І тільки коли зберігає їхнє іномовне звучання, переклад наближається
до вихідної мовної картини світу.
Я поглянув: у копанці сонній
Тільки каштани в колючих кожушках
Я взглянул: в копанке сонной
Только каштаны в кожушках колючих
Отже, шукаючи відповідні лексичні одиниці в цільовій мові,
перекладач в більшості випадків іде "найлегшим" шляхом підбору
стилістично нейтральних еквівалентів, які, проте, не відтворюють
емоційну настроєвість поезії, не відкривають читачеві індивідуального
стилю автора оригіналу. Варто, однак, зазначити, що в аналізованих
текстах є і знахідки перекладача. Так, наприклад, щоб зберегти
синестезійний образ світла, що ллється, ніби струмок, В. Черевичник
вдається до прийому транспозиції:
118