Повний текст (pdf-файл, 1,8 Mb)

Стаффа і Лесьмяна) та росіян (вірші Некрасова, Брюсова, Блока).
Перекладав також прозу Анни Зеґерс (з німецької) і А. Лопеса (з іспанської).
Автор ґрунтовних перекладознавчих монографій "Актуальні питання
українського художнього перекладу" (1971), "Першотвір і переклад: Роздуми і
спостереження" (1972), підручника "Теорія і практика перекладу" (1982,
2003), багатьох статей з проблем перекладу, прикладної лінгвістики та про
мову українських письменників. Брав участь у роботі над "Українською
літературною енциклопедією" та "Енциклопедією українознавства".
Десять років віддав дипломатичній роботі в ЮНЕСКО (Париж), створив
програму міжнародного співробітництва з метою збереження мовного
різноманіття "Linguapax". Пропагуючи українську культуру у франкомовному
світі, уклав французькою мовою практичний підручник-довідник "Говорімо
українською", написав величезну кількість статей для 1200-сторінкової
франкомовної "Антології української літератури ХІ–ХХ століть". А водночас
познайомив українців з рецепцією їхньої історичної минувшини у Франції,
переклавши "Літопис Малоросії, або Історію козаків-запорожців" Шерера, та
з перебігом історичного діалогу двох народів, виступивши співавтором
книжки "Україна і Франція: нариси багатовікової історії відносин".
Вшановуємо пам‟ять блискучого Майстра, Вчителя і глибокого дослідника
українського перекладу публікацією його розвідки, де мова йде про одну з
дискусійних проблем поетичного перекладу, – проблему відтворення
віршового розміру першотвору.
Олена Бросаліна
132