Повний текст (pdf-файл, 1,8 Mb)

У Туреччині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття склалася
традиція поетичного звернення до народу, в якому поет закликав народ
до пробудження, прагнув запалити патріотичні почуття, а самі вірші були
насичені мотивами честі й гідності, відповідальності перед батьківщиною
і сім‟єю, самопожертви у боротьбі за батьківщину. Виникненню цієї течії
передували історичні обставини: Османську державу знесилювали
тривали війни з Російською імперією, на зміну яким прийшла Перша
світова війна, експансія та визвольна боротьба, що привела до
утворення Турецької Республіки під проводом Мустафи Кемаля
Ататюрка.
Чи не першим представником цієї течії в турецькому
літературознавстві вважається Намик Кемаль, який отримав звання
"поет батьківщини". У своїх віршах він ще до Першої світової війни
закликав до тотальної боротьби за батьківщину у тривалих російськотурецьких
війнах.
Дещо іншу образну сферу використовував Мегмет Акіф Ерсой, автор
тексту гімну Турецької Республіки, який фактично дав імпульс для
створення сучасної Туреччини. У своїх віршах Ерсой пропагував думку
про відповідальність громадянина за долю батьківщини. Емоційно
близьким до нього є творчість Фазила Гюсню Дагларджи, який закликав
до громадського пробудження, до творення громадянського суспільства.
Окремої уваги заслуговує Неджіп Фазил Кисакюрек, адже на відміну
від попередників, він у новій суспільно-політичній обстановці закликав до
патріотизму у мирний час. На зміну риториці війни та визвольних
змагань у його віршах приходить мотив важливості народного
пробудження, активізації. Поет закликає до праці на користь
батьківщини, говорить про відповідальність молоді за долю країни,
заохочує ініціативу.
Таким чином переклад "Кавказу" інтенційно й функціонально
потрапляє в поле розробленої тематики патріотичної поезії, якій близька
поетика української поеми, а шевченкове слово падає на підготовлений
плідний ґрунт турецького сприйняття.
З іншого боку, кавказька тематика, тема боротьби кавказьких народів
проти російського поневолення від самого свого початку знаходила
підтримку в турецькому суспільстві. До того ж, суспільна турецька думка
аксіологічно збігається з тим розумінням війни на Кавказі, яке
представлене у творі Шевченка. Таким чином, переклад поеми
Шевченка стає аргументом на користь окремішності української
літератури від російської, що ламає стереотип сприйняття України як
частини Росії, закріплений у турецькій суспільній свідомості.
Незважаючи на значну часову відстань, тема кавказьких воєн і досі є
актуальною в Туреччині, адже внаслідок трагічних подій наприкінці
ХІХ ст. утворилася хвиля еміграції кавказьких тюркських народів до
52