Повний текст (pdf-файл, 1,8 Mb)

неувага до реалій, задіяних в тексті, спричиняє викривлення змісту,
приховування реального автора за зручними, однак малозначущими
мовними кліше цільової мови. Навіть процитований фрагмент ставить
під сумнів абстрагованість В. Свідзинського від проблем сучасності, яку
закидали йому критики. Його тексти постають як дбайливо продумані
культурологічні концепти, які віддзеркалюють і рефлексії ліричного
героя, і систему світоглядних цінностей конкретного автора.
Проаналізувавши кілька інтерпретацій В. Черевичника поезії
В. Свідзинського, можна зробити висновок, що кращі перекладацькі
зразки стосуються текстів з високою референтністю, до яких можна
застосувати прийом дослівного перекладу (поема "Стася", "На берегах
ночі дико, пусто", "Над джерелом, край теплої долини…"). Тексти, які
відбивають міфопоетичне мислення автора, залучають питомо
українські архетипічні образи чи реалії або містять авторські неологізми,
оригінальну тропіку, важче піддаються відтворенню. В. Черевичник
використовує прийоми опосередкованого перекладу, ігноруючи при
цьому деякі семантично важливі лексичні одиниці, заміняючи
стилістично забарвлені слова – символи, які вибудовують архітектоніку
тексту за принципом протиставлення, антитез, на нейтральні
відповідники цільової мови. Теж саме стосується українських реалій –
вони заміняються контекстуальними синонімами. Інколи перекладач
застосовує прийом модуляції – зміни авторської точки зору – для
збереження звукопису окремих рядків. Такий підхід являє собою цікавий
експеримент з формою, який не змінює суттєво зміст тексту.
На нашу думку, проаналізовані переклади виконують перш за все
інформативну функцію, що ж до адекватного відтворення авторського
комунікативного повідомлення, естетичних особливостей твору, то в
цьому випадку переклад безперечно поступається оригіналу внаслідок
заміни оригінальних елементів авторського ідіостилю на стилістично
нейтральні відповідники.
1 Лановик М. Теорія відносності художнього перекладу: Літературознавчі проекції.
– Т.: Ред.-вид. відд. ТНПУ, 2006.– С. 32; 2 Гумбольдт Ф. Язык и философия культуры.
– М.: "Прогресс", 1985. – С. 203; 3 Махновець Л. У віках безсмертне / Л.Махновець //
"Слово о полку Игореве" та його поетичні переклади і переспіви . – К., 1967. – С. 5–35;
Степняк М. Сучасні українські поети – перекладачі Пушкіна // Літ. журн. – 1938. –
№ 1. – С. 130–151;
4 Коміссаров В., Міньяр-Білоручев Р., Паршин А. Словарь
переводческих терминов. – М.: "Высшая школа", 1986. – С. 137; 5 Вине Жан-Поль,
Дарбельне Жан. Технические способы перевода // Вопросы теории перевода в
зарубежной лингвистики. – М., Межд.отнош., 1978. – С.160–167;
6 Соловей Е.
Невпізнаний гість: доля і спадщина Володимира Свідзинського. – К.: "Наукова думка",
2006. – С. 82; 7 Тут і далі оригінальні тексти В. Свідзинського цитуються за виданням:
Свідзінський В. Є. Твори: У 2 т. – К.: Критика, 2004. – Т. 1. – 520 с.; 8 Тут і далі
переклад цитується за виданням: Свідзинський В. "И долго я искал живую воду…";
120