Повний текст (pdf-файл, 1,8 Mb)

З найпомітніших можна зазначити вживання подеколи розмовної
російської лексики, що явно випадає з філософських медитацій
Антонича. Напр., різну асоціативність породжують такі вислови, як – у
Антонича: з турбот, що нам орали чола – і у Левицького: забот, что нам
пахали чела; російське "пахали" в переносному значенні має знижену
асоціативність. Ще більш емоційно віддалені слова – у Антонича
прислівник "дійсно", у Левицького – зворот "ей-ей", який органічніше
звучав би у поетів "некрасівської школи" або в російських перекладах з
Беранже.
Можливо, найбільш прикро виглядає заміна такого дуже важливого
для естетичної ідеї вірша Антонича високого слова, як натхнення,
стилістично неадекватним, нейтральним російським словом "подъем"
(те, що "подъем" жаркий, ситуацію не рятує). Подібна заміна
повторюється і в сьомій, останній строфі.
У Антонича:
26. І в цифри ловим струм натхнення,
дивну чудність… 7
У Левицького:
26. И в цифры ловим ток подъемов, точно чудность… 8
"Струм натхнення" і "ток подъемов" належать до різних стилістик. При
тому втрачається дорогоцінний для розуміння всієї поезії Антонича
смисловий елемент – сема "дивна чудність", яка в перекладі поставлена
під сумнів: "точно чудность", тобто нібито чудність.
Та все ж на запитання, до якого типу віднести переклад
В. Левицького: до точного чи довільного? – відповімо, що більше до
точного, аніж довільного, оскільки відтворюються основні мовні
параметри – в тональності, у синтаксичній будові, поетичній лексиці,
ритміці, звукопису твору. Збережена щільність поетичного словника.
Якщо в оригіналі повнозначних слів – 141, то в перекладі їх – 137. Це
майже диво! Лексична щільність у перекладі – стосовно оригіналу –
сягає більше 97%!
Належний ступінь точності можна підтвердити і методом
статистичного аналізу М. Гаспарова (хоч цифри не такі високі). За
підрахунками, показник точності дорівнює близько 76%, а показник
довільності – майже 24%.
Щодо двох інших перекладених В. Левицьким віршів Антонича –
"Осінь" і "Дно пейзажу" – то вони цікаві своїми формальними прийомами.
У вірші "Осінь", що є зразком Антоничевої візуальної або т. зв. силуетної
поезії (текст графічно вибудуваний у формі чаші), в кінцівці поступово
зменшується кількість складів – від восьми до одного.
105