Повний текст (pdf-файл, 1,8 Mb)

"Что странного…"; Стася; "Умрут земля и облака…": [Стихи / Пер. с укр.
Л. Черевичника] // Даугава. – 1990. – № 8. – С. 70–74.
Каріна Дорошенко
Поезія Ірини Жиленко в російському перекладі
Як відомо, творча манера Ірини Жиленко характеризується активною
метафоризацією кольорів. Колористичні образи присутні майже у всій
поезії авторки. Найулюбленіший колір поетеси – золотий, і це ж один з
найуживаніших епітетів поетеси. Крім золотого, Ірина Жиленко активно
метафоризує синій, голубий, срібний, червоний кольори. Колір у її
віршах – не прикраса, не доповнення, а органічна частка описуваної
картини.
Поетеса зображує світ, у якому поєднує казку та дійсність. У цьому
світі присутнє передчуття дива, музики, гри кольорів, карнавалів, феєрій.
Поезіям Ірини Жиленко властива оптимістичність, любов до світу та
людини, вони сповнені світлого настрою. Поєднуючи образи світла та
музики, поетеса персоніфікує прості побутові речі. Взагалі поетичний світ
Ірини Жиленко дуже уречевлений. Характерними образами творчості
авторки є також образи дому, матері та дитини, за якими можна
визначити жіночність лірики поетеси. До цієї характеристики додається
також природне тяжіння до пестливих, голублячих слів.
Особливо показовим у цих параметрах є вірш "Червоні черепиці" з
книги "Вікно у сад":
Червоні черепиці, оранжеві коти.
А я біжу по східцях, од сонця золотих.
Я трішечки дитина. А трішечки вже й ні.
Горошок синій-синій збігає по стіні.
Горять у сонці оси. Червоні черепиці.
Я трішечки доросла. І помідори в сітці.
По східцях, як по гамі, осяяна, смутна, -
Я трішки-трішки мама і трішечки жона.
Горошок синій-синій. Палаючий паркет.
В дзеркальнім магазині – вродливий манекен.
А в самокатів синіх – малинові колеса.
Я трішечки красива і трішки поетеса.
Містечко хворе морем. І маки біля ніг.
І…двадцять, тридцять, сорок, і п‟ятдесят –
і сніг…
121