Повний текст (pdf-файл, 1,8 Mb)

І. Качуровський, Л. Озеров, Л. Черевичник і А. Черевченко. У нашому
дослідженні звернемося до інтерпретацій Л. Черевичника з огляду на
значний об‟єм його перекладацького доробку. Таким чином, мета статті –
проаналізувати лексико-стилістичні перекладацькі прийоми, визначити
особливості відтворення української ментальної картини світу в
інтерпретації поезій В. Свідзинського російською мовою
Л. Черевичником.
У сучасному перекладознавстві точаться дискусії навколо
трактування поняття "перекладацька трансформація" і, відповідно,
різних класифікацій основних її різновидів (напр., у працях
Л. Бархударова, В. Гака, В. Комисарова, Л. Латишева, Р. Міньяр-
Білоручева, Я. Рецкера, А. Швейцера, В. Щетинкина, та ін.). Як подає
"Словник перекладацьких термінів" В. Коміссарова, Р. Міньяр-
Білоручева та А. Паршина, перекладацька трансформація (ПТ) – це
перетворення, за допомогою якого можна здійснити перехід від одиниць
оригіналу до одиниць перекладу 4 . Попри різні підходи до визначення
типів ПТ, більшість дослідників пропонують вирізняти лексичні та
граматичні трансформації, деякі виділяють ще й семантичні (Р. Міньяр-
Білоручев) або стилістичні (В. Щетинкин та ін.). Уваги заслуговує погляд
на техніку перекладу французьких лінгвістів Віне Жан-Поля і Дарбельне
Жана. Вони розглядають не перекладацькі трансформації, а прийоми
перекладу, які, проте, за своїм призначенням відповідають ПТ. Цілком
справедливо дослідники зауважують неефективність дослівної передачі
формозмісту вихідного тексту і пропонують розглядати дві групи
перекладацьких прийомів: 1) прийоми прямого перекладу (дослівний
переклад, калькування, запозичення) 2) прийоми опосередкованого
перекладу (еквіваленцію, тобто пошук адекватних відповідників
лексичних одиниць у приймаючій мові; транспозицію, тобто заміну одних
частин мови іншими; адаптацію, іншими словами, заміну реалій
оригіналу на реалії цільової культури; модуляцію, тобто зміну авторської
точки зору) 5 . Останній прийом привертає найбільшу увагу, адже те,
наскільки повно інтерпретатор відтворить авторські інтенції,
безпосередньо впливає на оцінку цільовою аудиторією естетичної
вартості твору. Спробуємо проаналізувати функціональність зазначених
прийомів на практиці.
Попри позірну простоту, тексти В. Свідзинського постають складним
комплексом алюзій та рефлексій на ґрунтовно засвоєний культурний
досвід попередніх поколінь, а також віддзеркалюють авторське
розуміння сучасності. Саме тому важливо зберегти семантичне ядро
його текстів при перекладі, залишити впізнаваним діалог ліричного героя
із самим собою і всесвітом. Як справедливо зазначає Е. Соловей, "карб
символізму Свідзинський зберіг як спадковий зв‟язок і непохитність
віри в духовно-культурні начала, як почуття всеєдності та одушевленості
116