Повний текст (pdf-файл, 1,8 Mb)

Вікторія Афанасьєва
ВІРШ В. СВІДЗИНСЬКОГО У ПЕРЕКЛАДІ ІГОРЯ КАЧУРОВСЬКОГО
На Першій всеукраїнській віршознавчій конференції у 2009 році мені
вже доводилось зачіпати тему вірша в системі перекладу і презентувати
всю парадигму підходів до перекладу поетичного тексту: від
буквалістського до вільного 1 . Як вдалося тоді з‟ясувати, істина лежить
десь посередині, між точним відображенням тексту оригіналу та
збереженням його художньої цінності, акцентуючи на домінантах твору
(за концепцією "ієрархії цінностей" А. Сандауера 2 , варто дошукуватися
тих домінант, які встановлює автор, напр.: вишукана рима, зворушливий
ритм, яскрава образність тощо). Але, як зазначає Г. Гачечіладзе,
"Теоретично нема нічого легшого, як синтезувати ці два принципи і
оголосити ідеалом переклад, що точно відображає оригінал і є художньо
повноцінним. Але на практиці такий синтез є неможливим: у різних
мовах використовуються зовсім різні засоби для вираження тієї самої
думки. Дослівна точність і художність опиняються в постійній суперечці
одна з одною" 3 .
Та разом з тим, слід дошукуватися інших критеріїв ідеального
перекладу, де б твір оригіналу природно переносився з одного мовного
середовища в інше. Власне, тут наштовхуємось на два основні
концепти: концепт "природності" і концепт "мовного середовища",
розуміння яких є ключовими для поетичного перекладу. Про перший
концепт – природність існування перекладу як художнього твору –
говорив В. Коптілов 4 . Що до другого, то про нього йдеться у "Теорії
перекладу" В. Сдобникова та О. Петрової 5 , звідки можна зробити
висновок про мовне середовище як сукупність культурно-історичних та
ментальних особливостей народу, відображених у системі поетиколінгвістичних
засобів.
У даному випадку й справді варто говорити про ширше коло чинників
поетичного перекладу. Одним з них, який міг би стати й критерієм
адекватності перекладу, є його сприйняття. На мій погляд, саме
рецептивний критерій дає змогу поєднувати точність відображення
поетичного тексту в іншій культурно-лінгвістичній системі та його творче
переосмислення перекладачем відповідно до законів нової системи, що
дозволяє набувати перекладному твору рис художньо повноцінного
тексту. Адже головним завданням поетичного перекладу, крім
ознайомлення представників однієї культури з набутками іншої, є також
створення умов для адекватного сприйняття й оцінки творів іншої
культури. Для прикладу, звертаючись до предмету аналізу: аби твори
Свідзинського були сприйняті представниками інших культур та належно
125