Повний текст (pdf-файл, 1,8 Mb)

надихати турецьку націю на незалежність, на використання рідної мови,
наближати до своєї культури і традицій. І лише починаючи з тридцятих
років ХХ ст. завдяки дружнім відносинам Радянського Союзу та
Туреччини, а також зацікавленням деяких поетів та митців Туреччини
радянським режимом склалися сприятливі умови для взаємодії обох
літератур. Чи не вперше почали з‟являтися переклади не лише прозових
творів російської літератури, але й поетичних. Це можна пояснити тим,
що перекладачі до початку ХХ ст. не бралися за переклад віршів через
неможливість дотримання еквіметричності й еквіритмічності тексту
перекладу, адже метрика віршування в російській і в турецький
літературі до того часу суттєво відрізнялася. Російській літературі ХІХ–
ХХ ст. були притаманні силабо-тонічні вірші (кількість складів і
наголошених позицій). А в турецькій поезії на той час панувала арабоперська
метрична система аруз, прилаштована до фонетичних
особливостей тюркських мов – чергування довгих (в турецькій мові
закриті) і коротких (в тур. мові відкриті) складів, тобто силабо-метричні
вірші 1 . І лише на початку ХХ ст. після мовних реформ Ататюрка в
Туреччині з‟явилися спроби написання вільних та силабо-тонічних
віршів.
У перекладі важливу роль відіграє мова, завдяки якій передається
смисл і суть твору, атмосфера, створена автором. З часів створення
Республіки і до 90-х років ХХ ст. російська мова викладалася лише у
військових училищах і школах розвідки. Перекладачі, які ніколи не
відвідували Росії і не мали можливості осягнути глибин її літератури,
бралися за переклад видатних класичних творів, маючи російську мову
за знаряддя. Через це у багатьох перекладах з російської на турецьку
мову втрачався колорит мови твору. Наприклад, у 40-х роках ХХ ст. було
здійснено переклад твору Грибоєдова "Горе від розуму". Якщо в
оригіналі це комедія у віршах, то в перекладі – трагедія в прозі.
У 1990 році в Стамбульському університеті, а згодом в інших
університетах Туреччини (Ерджиський – Кайсері, Сельджукський –
Конь‟я, "Газі" – Анкара, "Окан", "Фатіх" – Стамбул, Кавказький – Карс)
були відкриті відділення російської мови та літератури, що посприяло
підготовці нових перекладацьких кадрів. Поступово почала формуватися
нова когорта перекладачів з російської мови. Серед них можна назвати
Кайхана Юкселєра, Сабрі Гюрсера, Корая Карасулу, Гюная
Кизилирмака, Бірсена Караджи та ін.
На початку 90-х років ХХ ст. з-під пера російського поета, тюрколога і
перекладача Каншаубія Мізієва з‟явилися поетичні переклади віршів
Ф. Тютчева, А. Фета, С. Єсеніна, В. Маяковського, О. Блока,
А. Ахматової, Б. Пастернака, О. Мандельштама, А. Вознесенського,
Є. Євтушенка.
54