Повний текст (pdf-файл, 1,8 Mb)

частіше переноситься з початкового на переднаголошений
приголосний 15 .
Пішовши цим шляхом при перекладі "Беовульфа", я не відступила від
нього й працюючи над Толкіновими "скандинавськими" поемами.
Наприклад, перші строфи дев‟ятого, заключного розділу "Нової пісні
про Вольсунґів", що має давньоскандинавську назву "Deild" – "Пря" і
починається з опису весілля Ґуннара і Брюнгільд, звучать в оригіналі й у
перекладі так:
1 On day appointed
dawn rose redly,
sun sprang fiery
southward hasting.
Bridal to Brynhild
blissful drank he,
Gunnar Gjúki‟s son,
gold unsparing.
2 All surpassing,
proud and ardent,
Brynhild sat there,
a bride and queen.
All men‟s master,
all surpassing,
in came Sigurd
as sun rising.
3 By Gudrún‟s side,
Gjúki‟s daughter,
she saw him seated –
a silence fell.
As stone graven
stared she palely,
as cold and still
as carven stone.
4 From shrouded heart
the shadows parted;
oaths were
remembered
all unfulfilled.
As stone carven,
stern, unbending,
he sat unsmiling
no sign making.
1 Певного дня
розвиднялось червоно,
сонце в полум‟ї
на південь квапилось.
Щасний, до Брюнгільд
п‟є щерть він весільну,
Ґуннар, син Ґ‟юкі,
без ґанджу в щедротах.
2 Над всіма горуючи,
гаряча і горда,
Брюнгільд сиділа там,
обранка й володарка.
Над всіма горуючи,
герой незрівнянний,
Сіґурд ввійшов,
як сонце ранкове.
3 Зрить вона – з Ґудрун,
Ґ‟юкі донькою,
поруч він сів –
запало мовчання.
Мов статуя з каменю,
вона стежила, зблідла,
зимна і стихла,
мов стовп кам‟яний.
4 У хмарному серці
сутінь розвіялась;
присяги згадались,
усі недодержані.
Мов стовп кам‟яний,
застиглий, суворий,
сидів він без усміху,
не подавши й знаку 16 .
Крім fornyrðislag-а, в "Новій пісні про Вольсунґів" ужито ще одну
еддичну строфу – значно менш поширену. Це ljóðaháttr – чотиривірш, де
перший і третій віршові рядки побудовані, як у fornyrðislag-у, а другий і
62