Повний текст (pdf-файл, 1,8 Mb)

– зап‟ястя, Хлін руки – жінка. Так само далі – "гірські вершини лоба", за
аналогією, вершини вивищуються над рівниною, вії вивищуються над
лобом.
Отже, у пропонованих перекладах ми повинні простежити
збереження скальдичних внутрішніх рим (алітерації та асонанси) та
відтворення специфічних скальдичних прийомів – кеннінгів. Важливою
також є своєрідна шарада – шифрування імені жінки, але дослівне
відтворення гри слів старонорвезької мови на російському або
українському матеріалі ми не вважаємо за можливе. У цьому випадку, на
нашу думку, правомірним буде використання примітки.
Розглянемо пропоновані переклади поезії:
Ókynni vensk, ennis
ungr þorðak vel forðum,
haukaklifs, at hefja,
Hlín, þvergnípur mínar;
verðk í feld, þás foldar,
faldr kømr í hug skaldi
berg-Óneris, brúna
brátt miðstalli hváta. 8
Підрядник: Молода Хлін (ім‟я богині) скелі сокола (зап‟ястя) [жінка]
росла, привчена до відлюдності. Раніше я сміливо підіймав гірські
вершини лоба (вії), тепер я змушений сховати серединний стовп моїх
брів (ніс) у хутряну накидку, коли шапка землі гори Онеріра (велетня)
спадає поетові на думку.
Переклад С. Петрова
Переклад А. Корсуна
Сив насеста сокола
села вдаль от скальда.
Луны лба молил я
бросить из-под брови.
Ныне ж скальд тоскует
и от скорби вскоре
мыс промеждубровный
молча сунет в шубу.
Женщину увидеть
я хотел. Она же
встречи избегала.
Прежде смело в очи
женщинам смотрел я,
ныне робко взоры
долу опускаю,
вспомнив Герд запястья.
70