Повний текст (pdf-файл, 1,8 Mb)

Отже, повертаючись до аналізу поезії "Урожай був шумкий,
високий...", бачимо таку інтерпретацію оригіналу: "Лежала густо медова
жень" v. "Он струился как мед горячий". Розбираючи це місце
детальніше, можна, по-перше, побачити, що атрибут "густо" змінюється
на "горячий". Чи буде така заміна сприйматися адекватно? З першого
погляду, ці епітети абсолютно різні за значенням, але чи такої самої
думки наш сприймач? Гадаю, що прикметник "горячий", який часто
асоціюється з чимось розплавленим, може у певній ланці асоціативного
ланцюга вийти на сприйняття, тотожне сприйняттю прислівника "густо".
Отож вже з другого погляду бачимо певну взаємозамінність цих
означень. По-друге, це заміна дієслова "лежала" на "струился": на цьому
не зупинятимусь довго, тому що одразу видно поглиблення смислового
навантаження, підвищену динаміку дієслова "струился" у порівнянні з
"лежала", тому вважаю, що це типовий приклад додаткової творчості
перекладача, яку, в силу її помірності, можна допустити у перекладі. Та
на третьому кроці на нас чекає ще одна відмінність, на мою думку, більш
суттєва для перекладу сприйняття, ніж попередня. Це "рівень
сконденсованості" цих рядків. Якщо в оригіналі у Свідзинського у цьому
рядку є метафора, що робить образ більш поетичним, то у перекладі
бачимо порівняння, де втрачається ця поетична загадковість. Процес
розгадування образної "загадки" безпосередньо впливає на процес
сприйняття твору, додаючи ігровий елемент.
У другій строфі яскравим є рядок "Одгримів вогневий коповіз", що в
перекладі звучить, як "Когда возка затихла уже". Мені здається, що не
помітити одразу цього огрому дієслівної лексеми "одгримів" може лише
людина без жодних органів чуття. Цей образ можна відчути не лише
вухом як звук грому і "гриму" зі значенням "щойно завершеності", а й
вихопити оком обриси громіздкого вогневого возу, вхопити в повітрі
запахи гарматного пороху, здійнятої куряви і одночасно надмірну грозову
свіжість... Тепер стає зрозумілою складність поетичного перекладу з
усією багатозначністю поетичного слова, асоціаціями, пробудженими
ним у підсвідомості сприймача, але разом з тим і необхідністю орієнтації
на переклад враження (сприйняття). Дієслово ж "затихла" навряд чи
може передати всю складність і багатозначність його оригінального
відповідника. Тим паче, цей образ у кілька разів підсилюється
означенням "вогневий", що навіть на фонетичному рівні (асонанс на "о":
Одгримів-вОгневий-кОпОвіз) створює відчуття "пОвнОти" зорового і
звукового образу.
Не зупиняючись на аналізі окремих слів, вихоплю ще кілька моментів,
які найбільше впливають на сприймача поезій Свідзинського. Цікаво
було спостерігати чуттєвий світ (виражений художніми означеннями)
третьої останньої строфи цієї поезії.
127