Повний текст (pdf-файл, 1,8 Mb)

маємо такого великого вибору. У нашій роботі ми користувалися
ґрунтовним виданням "Поезія скальдів" Олени Гуревич та Ірини
Матюшиної 5 . Крім того, у значній пригоді нам стала праця William Sayers:
Onomastic Paronomasiain Old Norse-Icelandic:Technique, Context, and
ParallelsTijdSchrift voor Skandinavistiek, vol. 27 (2006), nr. 1
Ми звернемося до перекладу окремої віси Егіля Скаллагрімсона.
Егіль Скаллагрімссон (тобто син Лисого Гріма) – безперечно,
найвидатніший зі скальдів. Роки його життя приблизно 910–990. Про
нього багато розповідається в "Сазі про Егіля", одній із найкращих
ісландських "родових саг". Збереглися три великі твори Егіля – "Викуп
голови", "Втрата синів" і "Пісня про Арінбйорна", а також фрагменти
"Драпи про Адальстейна" і двох щитових драп і 46 окремих віс.
Прикметним є те, що скальдичні віси майже ніколи не зустрічаються
окремо. Зазвичай вони доходять до нас у складі саг, супроводжуючи
описані події. Знаючи контекст, у якому була сказана та чи інша
скальдична віса, ми можемо розшифрувати її значення. З іншого боку,
складна гіпертрофована форма віси дозволяє їй зберегти свою форму
під час усної передачі упродовж кількох століть. Таким чином,
скальдична віса у тексті виступає ніби документальним свідком подій.
Для докладного розуміння пропонованої поезії слід звернутися до
контексту, в якому вона була промовлена. У "Сазі про Егіля"
оповідається, що Егіль мав брата Торольва. Той одружився з Асгерд, і
Егіля засмутив цей шлюб. Через кілька років Торольва було вбито. Його
вдова переселилася до Арінбйорна, друга Егіля. Гостюючи у
Арінбйорна, Егіль промовляє цю вісу, і незабаром Торгерд виходить
заміж за Егіля. Цей контекст дозволяє нам проінтерпретувати Егілеву
вісу як мансенг, любовне ворожіння. Прагматичне його призначення
безперечне, про жодне оспівування почуттів тут мова не йде. Окреме
дослідження скальдичного мансенгу належить І. Матюшиній.
Прикметним є те, що в законодавчій системі давніх скандинавів за вірш,
сказаний про жінку, скальд мусив бути покараний, убитий або вигнаний з
країни, тобто мав понести кримінальну відповідальність.
Очевидно, на той момент ще надзвичайно сильна віра у дієвість
"зв‟язаних слів", якими і є скальдична поезія. Тут з контексту саги видно,
що ворожіння мало свій результат – згоду жінки.
У цьому любовному вірші мало бути зашифроване ім‟я жінки. Тут це
відбувається таким чином: назва шапки (faldr) є омонімічною до гірської
верхівки, яка старонорвезькою буде áss, так само як faldr (шапка)може
бути проінтерпретовано як gerða. Таким чином, шапка землі гори
велетня розшифровується як Асгерд. Прикметно, що у скальдів цей
прийом називається офйост, дослівно "надто ясний". Егіль промовляє
цю вісу Арінбйорнові з тим, що зрозуміло, про кого йде мова. Після цього
він додає: "Имя в браге Одина //я скрываю редко, //оттого что люди
68