Повний текст (pdf-файл, 1,8 Mb)

стосується усіх рівнів структури твору – тематологічного,
морфологічного, генологічного, стильового, інтертекстуального тощо. До
висновку Д. Наливайка про помітне "зміщення", "закріплення" процесів
зближення компаративістики з теорією літератури 14 можна додати: це
стосується й перекладу як однієї з проблем порівняльного
літературознавства. Серед методологій, які найбільше "адаптуються" в
перекладознавстві, я б назвала герменевтику, рецептивну естетику,
антропологію. Найбільше відповідає потребам і завданням художнього
перекладу, безперечно, герменевтика, яку вважають "різновидом"
перекладу, "реконструкцією", "діалогом", "пошуком істини" 15 . Як "теорія
інтерпретації, розуміння" вона сприяє пошукам способів осягнення
внутрішнього світу автора, входження у його внутрішній світ,
конгеніальності перекладача/читача, що включає і визначені В. Дільтеєм
психологічні аспекти розуміння, і Гайдеггерові спостереження над
процесами інтерпретації твору (незавершені, а значить такі, що
допускають багато перекладів). Вибудуване Ф. Шлейєрмахером
герменевтичне коло 16 – це єдино правильний шлях до
розуміння/осягнення першотвору, одночасного бачення одиничного і
цілого, а відтак адекватного відображення прототексту. В. Коптілов
бачив такі можливості, наприклад, у відтворенні семантико-стилістичної
структури оригіналу 17 . "За умов необхідності сплавлення
перекладознавчих методологій, – зазначають автори "Основ
перекладознавства", – герменевтичний підхід із його позицією
відкритості може стати основою для глибинних досліджень
культурологічного характеру, спрямованих на висвітлення привласнення
культурою-реципієнтом явищ іншої культури" 18 . Так, наприклад, було із
українським перекладом "Витязя в тигровій шкурі" Руставелі, виконаним
М. Бажаном. Перекладачеві вдалося блискуче відтворити цей "значущий
документ" доби Середньовіччя з усіма її атрибутами, що позначилися в
літературі на образах, подіях, характері оповіді, двоплановості
зображуваних подій, поетичній символіці. Але "експеримент" тривав
упродовж десятиріч. "Я мусив, – згадував М. Бажан, – знайти шляхи до
переборення цілої низки вельми серйозних труднощів". І сталося це не
лише завдяки здобутій "геніальній налаштованості духу"
(А. Шопенгавер), а й завдяки здатності пізнати, осягнути геній Руставелі.
Зроблений М. Бажаном вибір між восьмистопним трохеєм і
чотиристопним пеоном – ще одне підтвердження сказаному. "Вдаватися
заради рими в поетичне крутійство, – міркував перекладач, – я
не хотів. Отже, не без болю, але замінив дактилічну риму чоловічою як
притаманнішою нашій мові, хоч і не властивою мові грузинській" 19 .
Сказане руставелологом: "ні до, ні після Шота Руставелі нікому з
грузинських поетів не вдавалося так віртуозно поєднати, злити,
переплавити в одне ціле розум і почуття, шал і поміркованість ,поетичну
9