Повний текст (pdf-файл, 1,8 Mb)

інтонацію оригіналу сугестивними конструкціями – дієсловами
наказового способу (Ліси… глибокі й темні. Стій і мрій! у Яра
Славутича), кличним відмінком (Глибокий, любий, темний гаю (! – Н.Н.)
у В. Корнеєва), діалектною формою наголосу (…глушину / для обітниці
промину в І. Качуровського).
Прийом асоціативного письма зумовив і особливу строфіку поезії
Р. Фроста. Напівтермін "катрини", утворений за аналогією до "терцин" та
принципу їх римування aba bcb cdc тощо 9 , означає, що в них кожен
третій рядок знаменує порядок рим наступної строфи (схема – aaba bbcb
ccdc dddd):
Той, чий цей ліс, не підстеріг,
Як я тут став, він певне міг
Отам, в селі, лягти вже спати.
А хащу повнить тихий сніг.
В мого сивенького лошати
Єдина думка: чом ставати
Там, де дерева й мерзлий став,
I де поблизу ані хати?
(переклад В. Корнеєва 10 ).
Окситонне римування, яке пронизує оригінал, в українському
перекладі відтворено цілою мозаїкою римових варіацій. Наближено до
першотвору – в Ігоря Качуровського:
Цей ліс я впізнаю таки:
В селі – господар. Невтямки
Йому, що став я і дивлюсь,
Як снігом накрива гілки…;
окситонна з єдиним випадком уживання парокситонної рими – у
Валерія Кикотя:
Чиї ліси це, знаю я –
В селі господар і здаля
Не бачить він, як я дивлюсь
На снігом вкутане гілля…
Глибини лісу манять душу,
Але я слова не порушу,
Ще довгі милі їхать мушу,
Ще довгі милі їхать мушу;
окситонно-парокситонна – у Валерія Корнеєва:
95