Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

Залізним кроком по рідній землі 87немає кого в тих лісах. Бабця сама про це нам сказала. Їїзатримали до вечора і відтак звільнили. Пообіцяла сказатибольшевикам, що у лісі заблудила.Відділ тим часом перейшов під село Лівчу, в досить густийліс, де окопався. Незважаючи на сильні дощі, большевикипроводили облави по селах і лісах, тому ми по кілька днівмусили у бойовій готовності лежати у заповнених водою ямах.Пригадую, як одного дня большевики проходили поблизу,але нас не завважили, бо ми були добре замасковані. Тодібуло дуже важко з прохарчуванням, адже в теренах існуваланебезпека. Та наша розвідка різними способами знаходилазв'язки з населенням, яке ставилось до нас дуже прихильно йорганізовувало для нас харчі. А головний харч — це хліб імолоко. Роздобути їх було неважко, але трудно було доставитиїх до лісу. Доставляли різними способами. Бувало, дівчата вивозилизаховані в гною харчі фірами в поле, на визначене місце,звідки харчові забирали їх вночі, а відтак розподіляли середстрілецтва. Така доставка харчів практикувалася дуже часто,навіть у теренах, контрольованих відділами енкаведе.Наприкінці вересня і на початку жовтня 1944 рокубольшевицькі облави у тих місцевостях трохи вщухли, хоч поселах енкаведистських відділів не бракувало. В околиці Любачевавони зосередили свою увагу на відділі командира "Яра"*.В короткому часі після проходження фронту, з огляду на сильніоблави в тих теренах, командир "Ярий" розділив свій відділпо чотах, відправивши їх у ті місцевості, де вони булизорганізовані. Адже вояцтво добре знало терен і могло тамкраще прохарчуватися, проводити розвідку, оборонятися чиховатися на випадок наступу великих сил ворога. Всі три чотиподались до своїх місцевостей. Командири двох чот розділилиїх по роях, а ройові розпустили стрільців по домівках. Одну* Командир "Яр" - йдеться тут про командира "Ярого" (СтепанаХанаса), пізнішого начальника штабу куреня "Месники", командиромякого був "Залізняк" (Іван Шпонтак). — Ред.