Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

146 Андрій КОРДАНВосени 1940 року большевики мене арештували. Сидів у львівських"Бриґідках" більше шести місяців під слідством — надопитах енкаведисти не жаліли, а били, як снопа. В 1941 роціпочалася війна. З приходом німців до Львова "Бриґідки"розбили, мене з камери напівживого випхали. Від в'язнів довідався,що був на межі розстрілу. У Львові зайшов до знайомих.Вони дали поїсти та переодягнутись. За кілька днів я ледведістався додому.За німців знов учителював. Відтак став директоромМаслосоюзу в Любачеві.До ОУН я не належав, але з організацією мав зв'язок.Організація дала мені наказ підготувати інформацію для СБпро магазини Любачева. Я наказ виконав, магазини булизабрані, а мені прийшлося тікати від ґестапо в ліс.Перед приходом фронту ОУН дала мені наказ організуватисотню. Я зорганізував 120 хлопців, створив три чоти.У відділі — брак військовиків. Мав я одного чоловіка, якийзнав військову справу та знався на зброї. Його я назначивчотовим, а також інструктором. Чотовим другої чоти назначивдяка. Чотовим третьої чоти — найбільш авторитетного сільськогопарубка, а сам виконую всі пости почоту: сотенного,бунчужного, виховника, розвідника, харчового. Це було длямене нелегке завдання, бо не було з ким працювати. Фронт,Богу дякувати, сотня перейшла щасливо. За фронтом прийшлабольшевицька дійсність. Залишивши сотню на чотових і наказавшиїм тримати чоти в гострому поготівлі, я з двома стрільцямипішов у розвідку, щоб дістати якусь вказівку, що і якдалі маю робити, а також налагодити справу з прохарчуванням.Я вказівок до дальшої праці не дістав, бо не міг зв'язатисьні з військовою, ні з цивільною сіткою — все немов завмерло.З розвідки я довідався, що большевики концентрують великісили НКВД і планують облави на ліси. Я зорганізував трохихарчів та повертаю до лісу на постій. Іду я в напрямі стійки,яка була виставлена перед постоєм відділу. Дивлюсь, а колостійкових — панночки; стійкові, замість службу виконувати,