Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

Залізним кроком по рідній землі 117командира "Залізняка", який був там зі своїм почтом, і зголосивйому, що ви, мабуть, загинули. Та, Богу дякувати, ви всіживі. Зараз зголошусь до нього з приємнішим звітом".Тим часом до сотенного командира "Біса" зголосивсяпоранений зв'язковий (молодший брат ройового Чорнія, щобув тоді у карному відділі "Барвінку"), якого посилав до менекомандир "Біс". Він звітував так: "Друже командир! Виконуючиваш наказ, ми були обстріляні в чистому полі большевиками.Ми обидва впали, я був поранений у великий палець на руці.Завдяки сильному буревію, що несподівано налетів і нас накривснігом, ми уникнули дальшого обстрілу. Я пролежав під снігомдо вечора. Як смерклось, відшукав свого друга, який лежавнедалеко від мене вбитий. Я забрав зі собою його зброю ізаледве добрався на постій".Командир "Біс" вислухав звіт, покликав санітара, звелівзробити перев'язку, відіславши їх обидвох на санітарний пункт.Того самого вечора в Гуту-Любицьку прибуло окремимигрупами вісім стрільців, які зголосили командирові "Бісу"перебіг подій, що два дні тому призвели до вже згаданогорозгрому чоти командира "М'яча" (справжнє прізвище Мазур,із села Карова) і чоти командира "Нечая". Командири чот,побачивши, що потрапили в оточення, дали наказ іти на прорив.Тим вісьмом пощастило вийти з оточення, а що сталосьіз рештою, невідомо.Сотенний командир "Біс", крім того, отримав звіт розвідкипро такі події.Дві ночі тому в Селиських лісах боївка СБ перейшлабольшевицький кордон. Большевики сконцентрували свої сили— війська НКВД та погранзастави — в Раві-Руській укількості близько тисячі осіб, і вночі пішли Селиським лісому напрямі Любичі-Королівської. Вранці вони (при обставинах,описаних вище) обстріляли присілки Грушка, Бориси та селоМриглоди-Верхратські, де були на постої наші чоти. Чотивідступили в чисте поле, прийняли бій, але були оточені,тому хотіли пробитись з оточення. Під час нерівного завзятого