Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

З рідного гнізда у розбурханий світ 29оминути нещастя, я вирішив залишитись на місці і сказавсобі так: ти, німото, з мене великої користи не будеш мати, асвоєму брату, скільки зможу, стільки допомагатиму.Впродовж тижня ми чекали. Одного дня перед обідомнас усіх вивели на міську площу. На площі ми побачили вжевишикувані групи по 9—12 осіб, всього близько 120 поліцистів.Там зібралася повітова команда німецької жандармеріїна чолі з лейтенантом, а також повітова команда українськоїполіції на чолі з поручником. Лейтенант німецької жандармеріїпередав нас командиру української поліції поручнику Штохмалю.Поручник Штохмаль привітався, дав кожному з насбілу полотняну пов'язку, на якій була печатка жандармерії танапис німецькою і українською мовами "Українська помічнаполіція", і розподілив нас до вже згаданих груп. Мене він тежпризначив в одну з груп, представивши її: "Це є командирвашої станиці пан Креховець, а це його заступник — пан Зарічний,а решта — поліцисти". Кожна група означала станицю ібула призначена на район (збірну громаду). Мене призначилиу станицю збірної громади Маґерів. Нам наказали сідати нафіри і їхати на призначені місця.* * *Із Рави-Руської до Маґероза приблизно п'ятнадцятькілометрів. їхали ми трохи більше години, поки добрались домісця призначення.Приїхали під вечір. Тут нас зустрів голова (війт) збірноїгромади на прізвище Струк, привітав нас і дав командируКреховцеві ключі від дому, де мала міститись станиця. Станицярозмістилась у колишньому приміщенні большевицькогоенкаведе. Будинок знаходився при дорозі, що вела на Раву-Руську чи Немирів. Сама будівля — двоповерхова, мурована,добре збудована. Пивниця — велика, поділена на чотирив'язничні келії з коридором посередині. їх вікна були окутізалізними ґратами, а всі двері — з засувами та міцними