Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

З рідного гнізда у розбурханий світ 35у мене все, — казав, що це військове і мені не можна тримати.Я бідна, маю троє дітей, чоловіка большевики арештували, досьогоднішнього дня не повернувся, може, замордували". Зарічнийзанотував собі то все і попросив ту жінку, щоб вдруге некричала так, бо не всі поліцисти такі.Ми посідали на ровери і поїхали далі. "Гарні справи, —говорить мені по дорозі Зарічний, — то, мабуть, робота нашогокоменданта — кривдить своїх людей, нас усіх виставив напосміховисько. Хіба можна тепер його поважати?" Зарічномубуло неприємно слухати адресовані поліції вигуки "рабусі",але зробити він нічого не міг. Креховець часто ходив у службусам і, напевно, робив багато таких негідних вчинків. Пригадуютаке: якось за моєї присутносте зайшла до канцелярії якасьжінка і, побачивши коменданта Креховця, одразу в сльози іпросить: "Пане коменданте, віддайте мені речі, які вчора умене забрали". Він встав, почервонів і говорить їй: "Не кажітьмені "пане коменданте", а кажіть чорте, дябле, тільки у бідумене не вводіть, а тепер ходіть зі мною, якось то полагодимо".Як він цю справу залагодив, не знаю.Мені це вже тоді не сподобалось, бо на станиці ніякихконфіскованих речей не було. Це було доказом, що він забравїх собі. Тепер я про той випадок розповів Зарічному. Зарічнийрозізлився і став рішучий: "Я йому скажу! Досить вже того,що він тут наробив, — або він комендант, або мундур до магазину!"Наступного дня пан Зарічний у присутності поліцистівсказав Креховцю: "Пане коменданте, я чув, що деякі людизбираються писати на вас скаргу, пожалуватись у повітовукоманду, що ви ходите у службу самі, відбираєте у людейвійськову білизну, якої ніхто на станиці не бачив, тому щовона пропала у ваших руках. На сором себе виставляєте, атим більше підриваєте авторитет всієї української поліції. Ви,як комендант, повинні наглядати за канцелярією і віддаватинакази, а не ходити по селах. Мені дуже прикро, пане коменданте,що я звертаю на це вашу увагу, а ви, якщо хочете,