Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

Залізним кроком по рідній землі 135розділена на два однакові приміщення, які мали вентилятори.Знаходилася на чотириметровій глибині.До устаткування криївки належало таке: дві п'ятсотлітровібочки води, столітрова бочка спирту, столітрова бочка бензину,два мішки сухарів, п'ятдесят кілограмів сала, п'ять кілограмівпаленого ячменю, примус, радіо, дві друкарські машинки,циклостиль, фотоапарат, доволі велика бібліотека з колишніхгромадських установ і курінний архів.По закінченні будови до нас у "Головну квартиру" прийшовкомандир "Залізняк". Того ж дня він оглянув підземнийбункер, який йому сподобався. Командир "Залізняк" висловивнам похвалу за солідну роботу. Наступного дня він виславіншу групу на будову іншої криївки. Я не будував її, але знав,де вона знаходилась. За кілька днів командир "Залізняк" зісвоїм почтом відійшов із цієї місцевости до постою відділу"Месники-І" командира "Калиновича". Там ми пробули кільканадцятьднів.У відділі "Калиновича" я востаннє зустрів свого друга —командира "Уманя", колишнього сотенного відділу "Месники-I", який був поранений розривом ґранати у лісі за присілкомХрапи взимі 1946 року. Впродовж зими і літа він лікувався поселах, а на осінь повернувся до відділу, де я його зустрів ірозмовляв із ним. Він підлікувався, але почував себе слабенько,бо осколки гранати і далі сиділи в його легенях. Операцію небуло де і як робити. "Умань" сказав мені, що відходить наСхід. Ми попрощались, і я побажав йому щасливої дороги.Того ж дня він пішов, і я з ним більше не зустрічався.На відтинку "Бастіон" із Сяніцького повіту нас булочетверо: сотенний "Умань" (Михайло Ухань з Балигорода),ройовий, псевда якого не пам'ятаю (Загірний із Вільховець —він був ройовим у відділі «Месники-ІІ», брав участь у бою наВ'язівниці, а 1946 року був приділений до відділу "МесникиIV" командира "Крука" і восени того ж року загинув у бою зпольським військом за селом Заліська Воля), псевдо третьоготакож забув (Іван Кидань з Горлиць — він служив при Службі