Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

78 Андрій КОРДАНхотів показати, що може витримати нестатки. І справді, тегартування потім пригодилися нашому відділові, та й кожномузокрема.Назустріч новим окупантамБольшевицько-німецький фронт невідворотно наближався.Перед переходом фронту в "полігонських" лісах зібралосябагато відділів УПА. Не можу докладно і точно сказати, скількисаме їх там було і хто їх очолював, бо такий, як я — командирґранатометної ланки, не мав доступу до командного складу,який розробляв плани і віддавав накази. Власне, так воно є увійську, що стрілець не повинен про все знати, а мусить добревиконувати накази.Отож, на той час, як говорили, там були: курінь "Ягоди",курінь "Енея", до якого належав наш відділ "Месники", сотня"Яструба" і сотня "Ластівки". Були там інші відділи, але яквони називались, не пам'ятаю. Ці курені і відділи утворилиз'єднання, яке називали загоном. На мою думку, було нас усіхблизько 2000 озброєних людей, можливо, трохи більше чименше, докладно не знаю. Хто очолював цей загін при переходіфронту, теж не відаю, бо все це робилося протягом короткогочасу.Коли зійшлися на призначене місце, то одразу ж, тогосамого дня, усі командири, від сотенних і вище, мали тривалунараду. Наступного дня загін вирушив із Щирецько-Немирівськихлісів у південно-східньому напрямі. Йшли вдень, пересувалисяз одного лісу в інший, словом, проходили за визначениммаршрутом. Як загін, ми мали військові кухні, харчові, санітарніта амуніційні вози. Запам'ятався мені перший обід загону іпісляобідній перепочинок на лісових галявинах. Тоді кожнийстрілець отримав додатково так звану "залізну порцію" на тридні: шмат засоленого сала, а також по два бандажі для перев'язкина випадок поранення.