Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

224 Андрій КОРДАНПо переході потрібно йти прямо на північ, а не на захід, томущо можна знову прийти в російську зону.Спочатку я вірив його словам, але коли він сказав, щопо переході кордону не треба йти на захід, а тільки на північ,я почав сумніватися і втратив до нього довіру. Вважав, що вінхоче, аби я, йдучи на північ, продовжував лазити російськоюзоною. Я не питав його, чому він радить мені йти по переходікордону на північ, а він сам теж не пояснив цього. Щоправда,зовні я не показав своєї недовіри до його слів, а подякувавщиро, попрощався і пішов у дальшу дорогу. Вийшов за село вчисте поле, сів та й думаю, в який спосіб перейти кордон. Яксказав старий німець, до кордону 20 км. Перейти його за однуніч буде важко, бо задалеко, і світанок може застати мене насамому кордоні.Поміркувавши, я вирішив розділити тих двадцять кілометрівдороги на дві ночі. Якщо теж німець сказав мені правду,то наступної ночі, десь опівночі, я повинен перейти кордон.Як вирішив, так і зробив: пройшов більше половини дороги ізробив постій, — просидів день, а ввечорі подався далі. Нічбула погідна, зоряна, але не місячна. Вже опівночі, йдучиполем, вийшов на горбок і побачив попереду живопліт. Перейшовйого, а там хрести й могили — цвинтар. Сів на горбкусеред цвинтаря, відпочиваю, слухаю і розглядаюсь. З лівоїсторони, за півтора кілометра, бачу де-не-де світло і чую гавкітсобак, — мабуть, там село. З правого боку простягласянизовина, а далі — горбок. Попереду, в долині, — поле. Біляцвинтаря розмовляють люди. Придивився — йдуть дві особи,подалися в напрямі горбка. Там я помітив легкий спалах, —мабуть, запалили цигарки. За якихось чверть години зновучую розмову десь у долині. І знову побачив двох осіб, якійшли в напрямі села. Я вирішив, що це кордон і що пройшлазміна прикордонної охорони. Коли вони відійшли і все затихло,я зійшов з горбка на цвинтарі вниз і подався полем, поміжселом і горбком, у північному напрямі. Відійшов декілька кілометрівна північ і думаю: якщо я перейшов кордон і йтиму