Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

З рідного гнізда у розбурханий світ 41літній чоловік. Походив з інтелігентської родини. Не знаю,яку мав освіту, але думаю, що закінчив Гімназію, непоганоговорив, читав і писав по-німецьки, був розумний та свідомийукраїнський патріот. Мав стареньку маму, яка жила у Раві-Руській, і старшого брата — інженера, який працював на фабриціу Лодзі. Тато його загинув під час Першої світової війниу боротьбі за Українську державу.Комендант Гнідець був повною енергії й сил, щирою,веселою, товариською людиною і швидко зжився з усіма нами.Був розумний, розсудливий, ні від кого не вимагав респектудля себе, не картав поліцистів за те, що не приносять зі службикарних доносів. Його звіти зі служби, які він давав до повітовоїкоманди, здебільшого були такі: "Під час службової праці моїхполіцистів від дня такого-то до дня такого-то в районі Маґерівнічого нового не сталось, все спокійно, нічого не помічено".Комендант Гнідець дуже часто навідував голів громадськихчи церковних організацій, які в той час існували, зачащав досвящеників, учителів та до війта району і його секретарок, напоштовий телефонний зв'язок, де працювали дівчата-українки.Де б він не з'являвся, всі його любили, радо вітали і просилиприходити вдруге. На такі візити часто брав мене зі собою.Він любив мене, не знаю, — може, тому, що я був мовчазний,мав спокійну вдачу і ніколи не робив якихось неприємностейу товаристві.З ним я мав можливість час від часу придивлятись дожиття більш освічених людей, а також заглядати у книжки,які я любив переглядати і, тим самим, потрохи вправлявся вчитанні та письмі. З дому я знав дуже мало, бо закінчив лишетри кляси народної школи.Гнідець любив спорт і кожного ранку робив з нами руханкута вправи зі зброєю. Він не промивав нам мозок службоюта доносами, а ніби готував із нас партизанів. Пригадую, щоодного дня комендант Гнідець взяв нас трьох: Цьоха, Юнка імене та ще прихопили зі собою большевицького скоростріла"дігтяра", якого ми знайшли в бункері, та пішли в Щирецькі