Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

222 Андрій КОРДАНтри мішки. З одного я зробив наплічник для харчів, а іншимиобвивав ноги, тобто слугували мені як взуття під час маршу.Настала осінь, і з харчами ставало дедалі гірше, — вполях важче було щось знайти, і я мусив шукати харчі поселах. Ішов поза хатами, витягав картоплю з кіпців, заходив уліс, пік її і йшов далі. Дуже часто вдавалося роздобути готову,варену картоплю, яку господарі варили вечорами у великихкотлах біля стаєнь для прокорму рогатої худоби чи свиней.Для мене це було дуже добре, бо не треба було йти до лісурозпалювати вогнище. А так — підняв покришку, набравкартоплі, наївся досхочу і пішов далі. У заможніших господарів,крім того, біля стаєнь заміняв час від часу свій одяг,зокрема штани, плащ тощо. Одного разу знайшов я біля стайнінавіть дерев'яні черевики, втішився ними, бо гадав, що я вжевзутий, але втіха виявилася марною, тому що йти в них я неміг і мусив викинути.Погода стояла досить гарна, дні ставали коротшими, аночі щораз довшими, і те все надавало мені кращу можливістьшвидкого маршу. В околиці Галле я заблукав, — збився з дорогина Берлін, бо подався більше на північний захід. Ішов я довго,а Берліна нема і нема. Дивився на роздоріжжях за дороговказами,але ніде їх не знайшов і вважав, що до Берліна щедалеко. Та йшов, бо потрібно було йти. Осінні дні та ночіставали щораз холоднішими. Час від часу лили дощі, тож менідоводилося на кілька днів зупинятися та чекати кращої погодиі свого "компаса" — Полярної зірки. Словом, подальший мійрейд ставав щораз важчим.Під час чергової порції дощів я був вимушений просидітидекілька днів у якійсь місцевості. Два дні відлежувався у стодолі,а на третю ніч дощ ніби вщух, і я, хоч Полярної зірки не буловидно, вирішив продовжити свій рейд. Над ранок зайшов угарний, молодий і густий ліс. Знову почав сипати дрібненькийдощ. Я підібрав місце в густих кущах і вклався спати. По обідівипогодилося. Десь неподалік пролунав постріл з рушниці.Гадаю собі, що хтось полює на зайців, і мені нема потреби