Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

106 Андрій КОРДАНПри відході я склав від глибини душі подяку пані A. Луцейкоза її труд, за її щире серце та опіку у такий важкий длямене час. Господиня злагодила мені на дорогу білий святковийкалач і побажала здоров'я, вибороти волю Україні і щасливодо рідні повернутись. На прощання ми обнялись і поцілувались.Закерзонські походи з куренем "Залізняка"Другої ночі по Водохрещі 1945 року ми втрьох подалися внапрямі присілка Павлшці. Після недуги крізь снігові заметимені маршувалось нелегко — ослаблений, відвиклий від такихвимаршів, та все таки під ранок ми були в Павлищах. Там мизайшли на зв'язковий пункт. На пункті, крім нас, було двохстрільців СБ, двох цивільних з Люблинецького куща та санітарка,здається, "Грізна". Ми, змучені, полягали відпочити, боввечорі відмарш у дальшу дорогу в Люблинецький ліс, а тодосить далеко. Під вечір ми встали, ковтнули приготовленудля нас гарячу страву, і в сутінках знову вирушили в дорогу.Нас вже було шестеро: ми, двох цивільних і санітарка. Всі йшлив напрямку Люблинецького лісу. Згадані хлопці з СБ пішли віншому напрямку. Дорога була дуже важка — снігопад, вітер,словом, заметіль, так що позмінно ми торували собі стежку татримались близько один одного, щоб не погубитись. Над ранокми вже були за Новим Люблинцем, на присілку Тепили.Присілок Тепили був спалений. Де-не-де тулилися людипо землянках та недопалках хат. Ми перепочили в одній зтаких хат і, знову втрьох, подалися в напрямку постою сотнікомандира "Шума". Кущові і санітарка залишились на присілку.По дорозі нас спинила повстанська стежа, але розвідникизнали кличку, і нас пропустили.Сотня мала постій недалеко за присілком Тепили, в лісі,у якійсь ніби стодолі. Це була велика забудова у вигляді шопи,мабуть, колись там було якесь господарське приміщеннялісничівки, але ми назвали її стодолою. На підході до тої