Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

60 Андрій КОРДАНв село Верхрату, де знаходився збірний пункт. Одразу на місційого допитали і склали протокол. Я був присутній при цьому.Перекладачем був польський німець-сілезець ("фольксдойчер"),який служив у шуцполіції.Ким був цей партизан? На допиті подав до протоколуприблизно таке: "Я із Донбасу, українець, маю 26 років. Колимене забрали в армію, вислали на фронтову лінію, де большевикибули змушені з великими втратами відступати. Я скориставсяз того хаосу і втік з армії, і так пощастило мені повернутисьдодому, до рідні. Під час окупації я сидів вдома тапрацював у колгоспі (їх у нас не розв'язували). При наближенніфронту, я боявся іти на захід, бо казали, що німці мордуютьголодом та вбивають. Я вирішив залишитись вдома. Колиповернулись большевики, я переховувався. Та все ж таки черезсвоїх сексотів НКВД довідалось, що я нелегально живу вдома.Почали шантажувати родину, мовляв, коли я не зголошусьвпродовж 48 годин на військкоматі, буде розстріляна ціла мояродина. Я пожалів родину і зголосивсь. Після допиту на військкоматімене у числі інших відправили на фронт. Я опинивсясеред людей, які переважно мали бути карані за військовіпроступки. Нас озброїли і сказали, що йдемо на фронт. Підсамим фронтом нас перебрав спецвідділ НКВД і під конвоємперепровадив через фронтову лінію у німецьке запілля. Тількитоді наш командир сказав нам, де ми знаходимося і яке нашезавдання. Для мене виходу не було: я мусив погодитися зісвоєю важкою долею і залишивсь у відділі.Наші командири — москалі. Командний склад добревишколений, всіх контролює за допомогою донощиків-сексотів.За найменше порушення дисципліни вбивали на місці безжодного суду. Наші завдання: тероризувати українське населення,робити різні диверсії, саботажі, переривати залізничнісполучення, не давати змоги німцям постачати на фронтвійськові припаси, а також приєднувати собі людей дляборотьби проти німців та йти в польські терени, щоб спільноз поляками проводити саботажні акції. В Західній Україні