Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

По снігах і тернах: босоніж через три кордони 209ляють понад головами і попід ноги з криком дикими голосами:"Стой! Стой!" Я більше не оглядаюся, а біжу з усіх сил.Попереду зліва бачу Федя, який вже добігає до лісу. Раптомвін звернув уліво попід ліс. Я теж допираю до лісу, не оглядаючись,під оклики: "Уж тя мам, бандеровец! Уж тя мам!" Яприбіг на край лісу, а там канал чи річка завширшки 8—10метрів. Вибору не маю, — бігти ліворуч за Федьом не можу,бо переслідувачі перетинають мені шлях, — кидаюся у річку,перепливаю і біжу далі лісом. Ліс — дубовий, досить зарослийі густий. Чеські посіпаки добігли до берега, пустили за мноюкілька автоматних черг і побігли понад річкою, звернувшивсю увагу на Федя. Він, як я вже зазначав, чоловік кремезний,поставний, та ще й із "папашкою", тож вони погналися заним, бо думали, що це, мабуть, якийсь командир. Я більшене бачив Федя, чув ще оклики, постріли, але не бачив, щотам відбувалося.Тим лісом я далеко не біг, — виліз на гіллястого дуба,замаскувався і сиджу. Сонце вже схилилось до заходу, всенавкруг затихло. Аж тут чую хрускіт кущів. Дивлюся, а то чехилазять попід деревами, — шукають мене. Поглядаю на нихзверху, приготував пістолета, — якщо котрийсь побачить мене,сипну йому прямо між очі. Кажу собі: "Втікати тобі, "Козаче",нема як і нема куди, — нехай загине двоє-троє біля тебе, тодій тобі буде легше вмирати".Богу дякувати, по деревах вони не дивилися, мабуть, щене мали доброго большевицького досвіду. Походили попіддеревами, поміж кущами та пішли далі. Хто це був — поліціячи військові, не знаю понині. Одягнуті були в брунатні уніформи,на головах мали круглі шапки.Я просидів на дубі до вечора. Коли стемніло, я, за нашоюпопередньою домовленістю, повернувся на місце нашого зФедьом роз'єднання. Подаю умовний сигнал — пугукаю якпугач, але відповіді немає. Пугукаю вдруге, втретє — тиша.Близько опівночі повторюю своє пугукання, але намарно. Уголові почали снуватися різні думки: може, його вбили, може,