Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

196 Андрій КОРДАНбо мама помітила, довелося повернутися назад, бо мама покликала.Однієї ночі, коли ми вже втратили лік дням, приніс нам"Залізняк", як завжди, півбуханця хліба і каже: "Сьогодні 21 листопада— свято Михайла. Погляньте, як тут коло нас ще гарно,хоч земля примерзає, та вдень ще досить тепло. А там, звідкими прийшли, вже давно сніги. Побачимось знову за пару днів".Ми вже знали, який день на світі, як і те, що скоріше, аніж зачотири-п'ять днів, ми командира не побачимо, і того півбуханцямає нам на ті дні вистачити. Тож стараємося їсти йогопотроху, але хоч як ділили, наступного дня його вже не стало.Ми стали щоночі виходити з тої протухлої соломи, щобковтнути чистого повітря і роздобути щось попоїсти. Голодне давав нам спокою, і ми тайком ходили поза хатами тазбирали по городах залишки ярини: буряки, капусту, моркву.Пізніше знайшли на одному городі кіпець з цукровими буряками,то наїдалися ними. Згодом взялися за кукурудзу, якасушилася попід стріхами кожної хати. Пригадую, як поночіми вибрались по кукурудзу: рвемо її під якоюсь стріхою, агосподар, почувши шелест, вибіг з хати і сполохав нас, наробившишуму. При наступних відвідинах "Залізняк" запитав,чи ми часом не ходили по кукурудзу. Ми, злякавшись, непризналися. Він повірив нам чи не повірив, але розповів, щоодин сусід говорив, ніби відігнав двох невідомих, які крали внього з-під стріхи кукурудзу. Дивним то всім видалося, бо тутзлодії не водяться, — зауважив "Залізняк" і попередив, щобми часом не пішли на таку справу, бо можна наробити лиха ійому, і собі. Щоправда, голод, як і раніше, не давав намспокою, і ми ходили ще декілька разів по кукурудзу, алеобережніше. Ми частіше заглядали до кіпця з буряками.Виснаження голодом і смородом тухлої соломи в скиртідавало про себе знати. Пригадую, як однієї місячної ночі, авже був приморозок, я вийшов з діри сам один під скирту, насвіже повітря. Від подуву свіжого вітру в мене у вухах задзве-