Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

142 Андрій КОРДАНМаємо трохи сухарів — жуємо їх, та відчуваємо, що і сухарізапліснявіли, згіркли й смердять.Я бачу, що біда, і пропоную другові "Ярому" не чекатизв'язкових, а самим вибиратися з криївки. Він категоричнозаперечив, мовляв, вийдемо тоді, коли зв'язкові прийдуть понас. Наші думки на цьому розійшлися.Я вважав, що ми не можемо далі чекати, бо могло статисятак, що всі, хто про нас знав, загинули. Якщо довше будемочекати, то дочекаємося смерти з голоду і задухи. Краще вжесобі самому заподіяти смерть, пустивши кулю в лоб, аніжвмирати голодною смертю, та ще й без повітря. "Я людинавільна і при святій зброї, — кажу "Ярому", — не хочу в лисячійдірі вмирати. Я хочу йти і бити ворога".Командир "Ярий", побачивши та оцінивши мій настрій,більше не став мені заперечувати. Однак каже:"Козаче", твоя думка гарна, тільки що ти забагатоговориш про смерть. А воно ще так зле не є. Нам треба житиі думати про життя. Хай вороги наші вмирають. Вмерти ідурний потрафить, а головне жити. Життя — це велика боротьба.Життя міняється, воно несе із собою все — і добре, і зле.Всі люди життя гарне приймають з радістю та задоволенням,та не всі люди можуть прийняти лихе життя. В деяких людейбракує сильної волі, не витримують, потрапляють у зневіру,відбирають собі життя. Глянь на себе: ти ще молодий і багатоможеш витримати, а вже попадаєш у зневіру. Я чоловік старшийі вичерпаний різним пережиттям, і ще витримую, а переживрізного і багато від молодих літ дотепер. Не раз, не два кидаламене доля на тверді дороги, тож послухай — може, цікавобуде".І став він мені розповідати про своє життя:"Я, Стефан Ханас — "Палій-Ярий" — народився в священичійродині у селі Башня-Долішня на Любачівщині.Коли був малим хлопцем, життя моє було гарне, ходивдо народньої школи, яку успішнозакінчив. Мене послали вчитисядо гімназії. Наука йшла мені дуже добре. У той час помер