Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

По снігах і тернах: босоніж через три кордони 187обминали якесь село, — в одній хаті побачили світло. "Залізняк"нам каже: "Випробуйте долю, зайдіть в хату".Хата виявилась дуже бідна, всередині багатодітна родина.Діти, побачивши нас, — у крик та плач. Господар сидів незворушно,наче б нас не бачив. Ми запитали господині, чи незнайдеться у них яке старе непотрібне взуття та кусень хліба.У відповідь почули: "Ми бардзо бідні, нема ніц, як пановехцов почекаць, я може зґотоваць кулешє для панув". Ми побачили,що родина справді бідна, подякували, вийшли з хати, іна тому наші спроби "розбагатіти" закінчилися.Командир "Залізняк" мовив: "Нема щастя, то не будемойого випробовувати, — в село більше не підем". Ми недалековідійшли, а в селі алярм і стрілянина. "Залізняк" на те: "Я такі думав, що ми розворушили вороже гніздо, та того більшеробити не будемо, — інакше пропадемо".У безлісних теренах ми перепочивали над Сяном в лозах.Коли минули місто Сянік, то там вже почалися ліси, сталоніби безпечніше. Днями відпочивали, вечорами та ночамипродовжували свою мандрівку. Під час нашого маршу у деякихмісцях ми час від часу натрапляли на покинуті постої колишніхнаших відділів.Одного разу, коли ми зробили постій на залісеній горі,недалеко села Рудавка чи Тернавка, зауважили групу польськоговійська, що проходила долиною попід ту гору в південносхідньомунапрямі. Нас однак не побачили.Прощання з рідним селомКоли ми ввійшли у Вислок-Великий, я подумки помоливсяі подякував Всевишньому, що дав мені вижити і прийти,нехай і босоніж, ще раз на стежки мого дитинства і молодости,ще раз побачити рідне село, де я народився і зріс, ту школу, вякій вчився, ту церкву, в якій молився, той цвинтар, дезнайшли вічний спочинок моя мама і мої предки. На серцістало важко, бо в селі не було ні душі — суцільна руїна. Я був