Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

З рідного гнізда у розбурханий світ 43разів денно. Надходить субота. Зінко готується до недільноїзустрічі. Постригся, чиститься, як мовиться, на останній ґудзикі просить коменданта Гнідця надати йому вільний день.Недільний ранок. Погода поганенька, хмарно, збираєтьсяна дощ. Зінко не звертає на це уваги, зібравсь і перед обідомвиїжджає ровером на зустріч.Село Монастирок досить далеко, близько 9 кілометрів.Дорога поганенька, а до того ще й задощило. Десь над вечірповертається наш Зінко, ледь тягне ровер, весь мокрий та уболоті по самі вуха. Побачивши його, Гнідець підсміхається:— Де ж ви у таку негоду забавлялися, пане Зінко?— Та ось їздив я в одне місце в особистій справі.— Ну і як там? Зустріли блондинку з чорним песиком?Зінко почервонів, а ми всі — в сміх. Він на те: "Ну, панеГнідець, ви мене набрали таки добре, та більше і не пробуйте,— я не дамся".Та не багато минуло часу, як Гнідець знову набрав Зінка.Одного разу Гнідець пішов у місто, зайшов на пошту і,змінивши голос, зателефонував на станицю як поручник повітовоїкоманди. Зінко тоді чергував, отже, підняв слухавку іпочув: "Повітова команда, поручник...". Зінко цокнув обцасамиі звітує: "Станиця в Маґерові, при телефоні поліцист Зінко".— О, то це ви Зінко? Тут до мене прийшла одна дівчиназ плачем і зі скаргою на вас. Розповідає про вас жахливі речі.Ви, щоб не підривати авторитету поліції, мусите з нею одружитись,якщо не хочете потрапити до криміналу!Бідолаха Зінко аж упрів. Тупцює біля телефону і виправдовується,що він невинний.— Ви, пане Зінко, не виправдовуйтеся. Я по телефонусправи не залагоджу, тому через годину ви повинні зголоситисяу повітовій команді!Зінко знову цокнув обцасами: "Так є, пане поручнику!"і поклав слухавку. Я питаю:— Що сталося, пане Зінко?