Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

190 Андрій КОРДАНзагноєння прорвало, — ще трохи боліла, але вже пішло напокращення. Отже, пора іти далі.Під ранок ми були вже поблизу міста Михалівці. Насвітанку побачили на горбочку українську церкву. "Залізняк"вирішив, що треба буде десь біля церкви перебути день. Коливийшли за горбок, то побачили недалеко, у переліску, муривеликого розбитого будинку. Ми подалися туди і зайшли втой будинок; не було там ні дверей, ні вікон, ні даху. Командиркаже: "Це колишній жіночий кляштор (монастир). У цих мурахзнайдемо місце, щоб перебути впродовж дня, бо, як бачите,відкритий терен і лісу тут нема". Ми зайшли східцями надругий поверх в якусь кімнату з підлогою, знайшли декільказнятих дверей, обставились-замаскувались ними в куткукімнати і полягали на підлозі.Спати не могли, бо зимно, але лежимо непорушно, щобне розконспіруватись. По обіді чуємо, що пастухи, які вигналисвиней у поле пасти, бігають по тому кляшторі. Командир"Залізняк" каже: "Це малі енкаведисти, їм на очі не потрапляй— піднімуть всіх на ноги, а звідси нема куди втікати". Та,Богу дякувати, ми щасливо просиділи в тих холодних мурахдо вечора. Увечорі відійшли далі."Залізняк" трохи орієнтувався в цих теренах і провів наспоза містечко, через досить велику бистру річку по залізничномумосту. Правдоподібно, це була ріка Лаборець. Далі мийшли полями в напрямі місцевости, де мала проживати йоготітка. Проходимо повз якесь село і, відійшовши від нього наякий кілометр понад берегом річки, побачили неподалікдекілька хат. "Залізняк" пильно придивляється, але мовчить.Вже світало, і треба було знайти місце, щоб безпечно переднювати.Нарешті він каже: "На цьому березі, ось в тих корчах,нам треба буде пересидіти день, а ввечорі підемо далі". Мизійшли на берег між кущі. Здавалось, що в них можна просидітипротягом дня. Відразу назбирали купу бур'янів, полягалиміж кущиками, накрилися, а зверху нагорнули бур'янів і таклежимо.